Визначте особливості внутрішніх міграцій території україни !!!!!!!!​

Зовнішня міграція для України була тривалий час бурхливим явищем, що мало своїм витоком драматичну історію українського народу, гноблення різноманітними окупантами та відсутність власної державності. Згідно з даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 1990-х року з України щороку емігрувало 300 тис. осіб (переважно євреїв та німців), одночасно щороку до України на постійне проживання прибувало близько 300 тис. мігрантів із сусідніх країн[2]. На батьківщину реемігрують українці з Росії, Далекого Сходу, Сибіру, Казахстану; до Криму повертаються депортовані кримські татари[2]. Наразі в Україні переважає еміграція. Найбільш інтенсивним залишається обмін населенням між Україною і колишніми республіками СРСР, проте його обсяги значно зменшилися. Так 2008 року брутто-міграція становила 44,8 тис. осіб, тобто була майже в 15 разів меншою, ніж у перші роки після розпаду СРСР[4].

Крім виїзду за кордонвласних громадян, включення у світові міграційні процеси виявилося для України в тому, що після здобуття незалежності Україною та включення її у світові міграційні процеси територія держави стала використовуватись в якості як транзитного коридору для нелегальних мігрантів, так і кінцевого місця призначення шукачів притулку громадян країн Африки й Азії[4]. Близько 2 тис. іноземців щорічно клопочуться про набуття статусу біженця в Україні. Офіційно в України перебувають біженці з понад 40 країн світу, найбільше серед них афганців[4]. Упродовж 1991—2008 років на кордонах України було затримано понад 100 тис. нелегальних мігрантів (1991 рік — 148 осіб, 1999 рік — 14,6 тис. осіб). Найбільше серед них громадян Молдови, Російської Федерації, Індії, Пакистану, Афганістану[4]. Посилення охорони державного кордону, удосконалення візового контролю дали змогу загальмувати наростання нелегальної міграції через Україну[4].

Зовнішні міграції бувають такими масовими, що суттєво впливають на розвиток не тільки окремих країн, а й цілих континентів. Наприклад, після епохи Великих географічних відкриттів європейці заселили величезн Північної та Південної Америки, Австралії, докорінно змінивши їхню етнічну картину[2]. В історії таких «країн мігрантів», як США, Канада, Австралія були періоди, коли механічний приріст населення перевищував природний приріст[2]. До Америки примусово ввозилося багато чорношкірих рабів з Африки, а до Австралії англійці відсилали власних злочинців на заслання[2]. Упродовж століть суттєво змінювалися напрями та причини міграцій; міграції відрізнялись за обсягом та складом переселенців. У Західній Європі за період 1815—1914 років «чиста» еміграція становила 35-40 млн осіб. Великі потоки мігрантів до Америки дали Велика Британія, Італія, Німеччина, Іспанія, Франція, Ірландія, країни Скандинавії, Польща, Росія, Україна[2]. У XX столітті посилився потік мігрантів з Китаю, Японії, Південно-Східної Азії до Америки[2]. У другій половині XX століття до країн Європи приїхало багато переселенців з Африки, Південно-Західної Азії; до Росії прибували мігранти з Кореї, Китаю, В'єтнаму. Новітня міграція спочатку мала сезонний характер, але поступово африканці, індійці, турки, іранці оселилися в країнах Західної Європи назавжди[2]. Наприкінці XX століття посилився потік мігрантів з Куби і В'єтнаму до США, з Туреччини, Хорватії, Боснії та Герцеговини до Німеччини. Етнічні німці репатріюють з Росії, Казахстану до Німеччини; росіяни — з Азербайджану, Казахстану, Таджикистану, Ічкерії до Росії та інших країн; євреї — до Ізраїлю[2].

Объяснение:

Там є зовнішня та внутрішня іміграції :D

бородинское поле - огромный мемориальный памятник, построенный в честь российских военных. расположенный недалеко от поселка бородино, он построен на месте двух крупных сражений, которые произошли в xix и xx веках. великая армия наполеона и войска во главе с м. кутузовой фельдмаршалом российской империи, который был одним из лучших военных офицеров и дипломатов россии при царствовании екатерины ii, павла i и александра i, сражался здесь 26 августа, 1812. в 1941 и 1942 годах здесь была вторая битва, московская битва, где советская армия сражалась с нацистскими войсками.

сегодня бородинское поле содержит около сорока памятников, музей, посвященный отечественной войне 1812 года (также известный как французское вторжение россии), спасо-бородинский женский монастырь.

ландшафт остался таким, каким он был в 1812 году, и вы можете ходить по полю и находить все места, где были развернуты войска, подробно описанные львом толстым в его «войне и мире». восстановлены даже укрепления, построенные на месте битвы при бородине. однако то, что определить точное местоположение самых жестоких боев, - это обелиски, посвященные командирам и солдатам, которые здесь пали, включая французских солдат. на самом деле все поле является огромным кладбищем, и точное количество солдат, которые здесь погибли, невозможно оценить (считается, что в 1812 году здесь погибло не менее 40 000 российских солдат).