Охарактеризуйте становище Ірану на межі 19-20 століття

113

196

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

EEEboyyyyy

История

4,6(53 оценок)

Історія Ірану другої половини ХІХ – початку ХХ ст. знайшла своє відображення у працях таких відомих дослідників, як М. С. Іванов, С. Л. Агаєв, З. А. Арабаджян, І. В. Бадиленко, М. Р. Годс, Л. Г. Істягіна, Л. М. Кулагіної, Н. А. Таліпова. Нові підходи до вивчення актуальних проблем іранської історії притаманні для досліджень С. М. Алієва, Т. П. Милославської, Г. В. Милославського, Н. М. Мамедової.
Метою пропонованої лекції є висвітлення причин та наслідків перетворення Ірану в напівколонію, з’ясування особливостей розвитку капіталізму в країні та виокремлення причин і результатів революції 1905-1907 років.

Щоб з’ясувати причини перетворення Ірану в напівколонію потрібно пригадати, що з 1796 року країна знаходилася під владою знаті напівкочового племені Каджарів. На середину ХІХ ст. Іран залишався відсталою, аграрною країною, у якій панували феодальні, а серед кочових племен – напівфеодальні, напівпатріархальні відносини. Соціально-економічна відсталість Ірану була наслідком перманентних чужоземних завоювань та внутрішніх міжфеодальних війн. Внутрішньополітична ситуація ускладнювалася тим, що Іран був багатоетнічною державою, у якій роль державної релігії відігравав іслам у формі шиїзму.

На середину ХІХ ст. внутрішнє становище Ірану значно погіршилося. Причинами цього були: по-перше, феодальний сепаратизм. Правителі багатьох областей, особливо на окраїнах, були майже незалежними князьками (хани Харасану, Курдістану, Керману); по-друге, між ними загострилася боротьба за «прикордонні території»; по-третє, вони часто виступали проти шаха (не виконували обов’язків, не оплачували визначену суму податків, відмовлялися брати участь у військових діях держави; по-четверте, держава не витримувала величезних витрат на розкіш двору шаха і дворів ханів; по-п’яте, катастрофічне погіршення матеріального становища переважної більшості населення, внаслідок чого зростає кількість повстань селян, ремісників, дрібних торговців і міської бідноти. Характерно, те що ці повстання, як правило, очолюють представники шиїтського духовенства, пропагуючи месіанство; по-шосте, внутрішньополітична ситуація на середину ХІХ ст. суттєво ускладнилася смертю шаха Мохаммеда; по-сьоме, країна значно послабилася внаслідок бабідських повстань та незавершених реформ Амір Нізама. Поразка повстань бабідів і невдача реформ Тагі-хана спричинили збереження феодальних порядків. Іран залишався слабкою країною перед небезпекою іноземного закабалення.

Важливо те, що для посилення проникнення іноземних держав в Іран на середину ХІХ ст. вже існувала відповідна правова основа. Слід пригадати, що основним засобом посилення іноземного впливу в Ірані був режим капітуляцій. Так, ще упродовж 1708-1715 років Іран уклав торгові договори з Францією, відповідно до яких французи отримали капітуляційні права. У 1763 році аналогічні права отримала Англія. Унаслідок поразок Ірану у двох війнах з Росією (1804-1813 рр. і 1826-1828 рр.) були надані капітуляційні пільги Росії (за умовами Гюлістанського від 1813 р. та Туркманчайського від 1828 р. договорів).

vustiya69

История

4,4(37 оценок)

мете́ки (грец. μέτοικοι) — у стародавній греції чужинці, що переселилися у той, чи інший поліс. у 5-4 ст. до н. е. метеки, що складали значну частку міського населення аттики, відігравали важливу роль в економіці міст. становище метеків, що жили в різних грецьких полісах, було неоднаковим. [1] метеками також ставали звільнені раби. [2]

найбільше відомостей збереглося про афінських метеків. особисто вільні, вони не мали політичних прав, не могли вступати у шлюб з афінськими громадянами і, як правило, не могли володіти нерухомою власністю. кожен метек був зобов'язаний мати як охоронця афінського громадянина, платити державі особливий податок-метойкіон (чоловік — 12 драхм, жінка — 6 на рік) і зареєструватися за місцем проживання.

метеки повинні були нести військову службу і поряд з афінськими громадянами платити ейсфору (надзвичайний військовий податок). серед метеків проте зустрічалися й багаті рабовласники, торгівці, судновласники, володарі ремісничих майстерень. вони залучалися, як і багаті афіняни, до несення державної повинності — літургії.