Напишите сочинение рассуждение на тему бескорыстие с примерами из рассказов Ю. Яковлев «Вратарь» В. Солоухин «Моченые яблоки»

В. О. Ключевский утверждал: «Чтобы быть полезным людям, нужно ничем не пользоваться от них».

Наверное, каждый человек хоть раз в жизни задумывался над тем, что такое бескорыстие. И я не исключение.

Словарь дает нам следующее определение: бескорыстие - отсутствие корысти, сребролюбия, жадности к имуществу, любостяжания, желания скоплять богатства, приобретать неправо; нежелание пользоваться чем-либо в ущерб, обиду или убыток другим;  нежелание наград и возмездий за добрые дела.

Таким образом, бескорыстие подразумевает под собой поступки ради других людей, без выгоды для самого себя,  без денежных вознаграждений и подарков.

Немало примеров бескорыстия можно найти в произведениях наших любимых классиков. Примером служит «Легенда о Данко» («Старуха Изергиль») М. Горького. Данко - сильный и смелый на геройский поступок. Когда люди стали терять надежду на и светлое будущее, он, несмотря на  молодость и неопытность их, «потому что в очах его светилось много силы и живого огня». Пламя его сердца горело для других людей до тех пор, пока герой не вывел их на свободную землю. Он ставил перед собой высокую цель - быть полезным людям!!! Данко не ждал ни похвалы, ни благодарности от соплеменников, которым освещал путь огнем своего сердца. Жаль, что его поступок не был оценен людьми.

На мой взгляд, сильным человеком и является человек бескорыстный любить других людей им безвозмездно.  Легенда о Данко предваряется словами Изергиль о том, что она не видит больше сильных людей.  Но мне все все-таки хочется верить, что каждый человек прежде, чем совершить какой-то поступок, должен подумать о будущем, чтобы когда-нибудь у него была возможность вспомнить хотя бы одно доброе дело ради блага другого человека.

Подробнее - на -

Объяснение:

Письменник багато вистраждав, перш ніж до нього прийшли багатство і популярність. Всього він написав 273 розповіді, які переведені на багато мов світу.

Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.

Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обирав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»

Проте існує й інша версія походження цього псевдоніму. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Оссіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».

Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одна гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.

За своє життя О. Генрі написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.

Перша книга оповідань О. Генрі, що часто класифікується як роман,— «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею пішли: «Чотири мільйони» (1906), «Непогасний світильник» (1907), «Серце Заходу» (1907), «Голос міста» (1908), «Благородний шахрай» (1908), «Шляхи долі» (1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи»(1910) і «Вир» (1910).

Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.

У збірку «Постскриптуми» (Postscripts), видану вже після смерті О. Генрі, увійшли фейлетоні, нариси і гумористичні замітки, написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895–1896).

Объяснение: