Чому римляни стали наслідувати варварів?

Під впливом Риму варварські племена перейшли до осілого життя, удосконалили знаряддя праці, від натурального обміну перейшли до товарно-грошових відносин; поступово відбулося виділення знаті, яка в усьому намагалася наслідувати римлян.

Одночасно з цим галося проникнення варварів у римське суспільство. Особливо помітним був цей процес в армії. Загони варварів (ґаллів, германців, нумідійців) відігравали помітну роль уже наприкінці періоду республіки.

Для епохи занепаду і розкладання Римської імперії характерне наслідування варварів в аристократичному середовищі. Ставали модни­ми довгі борода і волосся, північний крій одягу, з'явилися черевики, панчохи і навіть шуби. Варваризувалася також і римська кулінарія: рослинна їжа, характерна для Риму, замінялася м'ясними та молоч­ними стравами.

Велике переселення народів – назва масових рухів варварських племен у напрямку Римської імперії у IV ст.

Згідно з волею Феодосія І, опікуном Аркадія, імператора східної половини імперії, був призначений ґалл Руфін, а Гонорія — вандал Стиліхон. Неприязні відносини між східним і західним двором і ворожнеча між опікунами молодих імператорів остаточно послабили опір римлян варварам, які прорвалися через кордони.

Після смерті Стиліхона (408 р. н. е.) Аларіх двічі брав в облогу Рим. Під час облоги раби-германці влаштували погром своїх панів, відчинили Аларіху Саларійські ворота і в кількості 40 тис, воїнів перейшли на його бік.

14 серпня 410 р. н. е. Аларіх узяв Рим і піддав місто жорстокому руйнуванню, захопив масу здобичі та військовополонених. Для сплати данини вождю готів сенат наказав конфіскувати храмове та приватне майно і переплавляти дорогі речі й статуї.

Під час одного з повстань у 476 р. вождь германських найманців Одоакр повалив імператора Ромула Августула. За германським звичаєм, Одоакр був піднесений дружинниками на щит і проголошений імператором. Східний імператор Зенон визнав його своїм співправителем. Одоакр одержав в управління Італію з титулом римського патриція. 23 серпня 476 р. — дата повалення Ромула Августула й утворення на території Італії першого германського ко­ролівства — уважається датою падіння Західної Римської імперії,

Вандали

У 454 р. імператор Валентиніан III був убитий змовниками. Удова імператора Євдокія, щоб помститися за вбивство чоловіка, викликала на до вандальського короля Гейзеріха.

Вандали — союз східногерманських племен. Під натиском гунів у 406 р. вони вдерлися до Ґаллії та спустошили її. У 409 р. ванда­ли почали селитися в Іспанії. 429 р. Гейзеріх, який правив у 428— 477 рр., переправився в Північну Африку. У 435 р. вандали стали союзниками Риму. Однак через чотири роки вони порушили угоду і захопили Карфаген. Гейзеріх приєднав до своїх володінь Корсику, Сардинію та Сицилію.

Вандали блокували своїм флотом гирло Тибру і після короткої облоги 2 червня 455 р. захопили «Вічне місто». Протягом двох тижнів Рим зазнавав жорстокого розгрому. Будинки й палаци були поруй­новані, величезну кількість творів мистецтва знищено.

Объяснение:

О том, что восстание Болотникова – это крестьянская война, советские авторы утверждали, опираясь на одну-единственную строку из болотниковского воззвания: «Побивайте бояр, отнимайте их достояние, убивайте богатых, делите их имение…» (Из «облыжной грамоты» болотниковского «войска»). Однако это гораздо больше похоже на призыв к разбойникам примкнуть к восстанию, обещая им полную вседозволенность. Кроме того, рязанские, тульские и северские бояре и дворяне, примкнувшие к восстанию, сами были не прочь пограбить бояр московских и прочих чужаков.

Объяснение:

2 вопрос

Если кратко:

война - внешний противник восстание - внутренний, возможно с целью смены системы правления.

Если развернуто:

Восстание – вооруженное выступление против существующих порядков, правительства или каких-то определенных действий, предпринятых властными структурами. Синонимы этого слова общеизвестны и также широко распространены: мятеж, бунт, смута, путч. Как правило, подобные выступления скоротечны и носят локальный характер. Иногда восстание приобретает длительный характер и захватывает обширные территории. В этом случае оно переходит в другую фазу – войны, вернее, в один из ее типов: гражданская, крестьянская и т. д.

Война – в классическом виде это вооруженный конфликт между как минимум двумя государствами с применением всех доступных видов оружия. Причем ограничений по количеству участников, размерам задействованных в войне территорий не существует. Это может быть небольшая война между двумя маленькими государствами за клочок земли, в которой участвуют несколько сотен или тысяч человек. А может быть противостояние планетарного масштаба, в котором столкнулись несколько десятков стран во главе с мировыми державами и людской ресурс исчисляется сотнями миллионов людей. За примерами далеко ходить не надо – достаточно вспомнить 1-ю и 2-ю мировые войны.

Войнами еще называют последствия затяжных восстаний или революций, когда они выливаются в полномасштабные конфликты, затрагивающие обширные территории, и в них участвует огромная масса людей. Примерами этому могут служить Октябрьская революция (1917 г.), перешедшая в полноценную гражданскую войну, или Пугачевский бунт (1773 г.), названный впоследствии крестьянской войной.