Есть ответ 👍

Сформулюйте тему, визначте провідну ідею та та основні проблеми комедії "міщанин шляхтич"​

284
423
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

kokoulina68
4,6(62 оценок)

Головна проблема, на якій побудовано сюжет "Мішанина-шляхтича", відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у Франції. Новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися рівними дворянам. Саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, зовнішньому стилю поведінки, одягу життя.Саме про одного з таких буржуа — пана Журдена — розповів Мольєр у своїй комедії. Для міщанина Журдена вже саме дворянське ім'я є гарантією найвищих моральних цінностей, тому він беззастережно в усьому покладається на хитрого дворянина графа Доранта. Через їхні стосунки практично показані реальні суспільні відносини. Тому, сміючись над бідолашним Журденом, який будь-що хоче стати схожим на дворян та ще й дочку видати заміж неодмінно за шляхтича, ми разом з ним співчуваємо саме йому. Граф Дорант і маркіза Доримена представляють дворянство. До того ж на їх прикладі Мольєр показав, що й дворяни можуть бути неправдивими, вередливими, непорядними. Таким і є граф Дорант, який розтринькав свої статки й шукає багату наречену. Та й Доримена покохала його, переконавшись, що він багатий, бо дарує коштовні подарунки. Обоє вони також пошилися в дурні. Про справжні почуття тут і не йшлося. А от на кохання здатні інші герої — Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков'єль. Вони чисті серцем, тому й перемога на їхньому боці. Отже, проблема справжнього й несправжнього, проблема правди й неправди вирішується через смішні ситуації, у які потрапляють герої завдяки неправильному уявленню героїв одне про одного. Змальовуючи смішні події, що сталися з бідолашним Журденом, Мольєр піднімається до широкого узагальнення суспільних явищ, не забуваючи при тому про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.

jkazlova
4,8(91 оценок)

В своих рассказах Тэффи иронизирует над слабостями

человекообразных, отсутствием логики в их поведении,

над тщетными усилиями пробраться "в человеки".

Ее юмор окрашивается грустью и печалью, комическое

все чаще сближается с трагическим.

Тэффи идет от характера, ищет смешное в личности,

в извечных человеческих пороках, присущих людям.

Авторский голос начинает повествование и заканчивает

его, придавая незамысловатым историям обобщенный

характер.

В рассказе грустное и смешное переплетаются и

составляют единое целое.

По своему элегическому тону и глубине психологического

подтекста он напоминает смех Чехова.

Отметь как лучший

Популярно: Литература