завтра здать нужно. Нужно сделать план твору

Сучасне прізвище, як і повне офіційне найменування людини, що складається з імені, імені по батькові та прізвища, — явище нового часу. У минулі віки єдиних, уведених державою норм ідентифікації особи, не існувало, і в адміністративно-юридичній практиці для позначення людини використовували різноманітні мовні засоби. Уживались одночленні наймення, виражені індивідуальним ім’ям, патронімом або відтопонімічною назвою (Богдашко, Миклич, Охлоповський), двочленні, що найчастіше складались із християнського імені і патроніма або прізвиська (Гришко Шульжич, Маско Микитеня), тричленні, виражені християнським іменем, патронімом і прізвиськом (Максим Харитонович Гаркавий, Лука Григорович Губа) і описові назви (Тимко з Тернополя, Гаврило Маслов зять, Миско трубач пана Черленковского).
Деякі прізвища походять від жартівливих прізвиськ людей тієї чи іншої професії, ремесла чними кличками теслярів були первісно прізвища Дубогризенко, Короцюпенко, Корощупенко; мельників — Мукосієнко. Крупидеренко, Жорноклевенко; шевців — Тягнишкіра, Тягнишкура; різників — Козоріз, Козолуп; склярі — Шклобій, кушнірів — Кошкодав, паламарів — Заплюй-свічка тощо.
Народні назви співців і музикантів спричинились до появи прізвищ Кобзар, Кобзаренко, Співак, Скрипник, Скрипниченко, Дудик, Дудник, Цимбал, Цимбалюк та ін.; специфічну групу «музикальних» прізвищ становлять утворення на -іст, -ист (-іста, -нста): Басістий, Капелістий, Органістий, Гуслистий, Цимбаліст, Цимбаліста тощо.В окрему групу виділяються прізвища, походження яких пов’язане із перебуванням їхніх перших носіїв у Запорізькій Січі: Запорожець, Запорожченко, Козак, Козачук, Козаченко, Січовик, Кошовий, Хорунжий, Хорунженко, Довбиш, Пушкар, Пушкаренко, Гармаш, Гармащук, Гармашенко та ін. Про часи Гетьманщини нагадують прізвища Гетьман, Сердюк («гетьманський охоронець»), назви народних месників дійшли до нашого часу у прізвищах Гайдамак, Гайдамака, Дейнека, Левенець.
Цікаву групу утворюють прізвища, які походять від назв коней та волів, володіння якими було настільки важливою обставиною селянського побуту, що характерне для тварини найменування за мастю чи якоюсь іншою ознакою односельці могли перенести на її господаря. Так виникли прізвища Сивокінь, Білокінь, Чорновіл, Рябовіл, Рябокінь, Чалий (оспіване в народній пісні «Ой був в Січі старий козак, на прозвище Чалий»), Багрій (від багрій «сіробурий віл»), Смаглій (від смаглій «віл майже чорної масті»), Мазій (від мазій «віл попелястого кольору»), Чубрій (від чубрій «віл зі жмутиком вовни між рогами»), Гулий («безрогий віл або корова»), Гнідий та ін. (Із часопису).

119

291

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

75643

Українська мова

4,4(81 оценок)

1)на руку ковінька - пощастило ; з легкої руки - вдалий початок ; руки жіночі не ходили тут - не прибиралося ; узяти себе в руки - оволодіти собою ; одну руку тягнути - бути з кимось за одно. 2)джмелі гудуть у голові - хто-небудь перебуває в стані сп’яніння або ; дерти голову — пихато, гоноровито поводитися по відношенню до кого-небудь; класти голову на плаху — з повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; кинутися в голову — несподівано, раптово пригадатися кому-небудь, викликавши в когось переживання.гаряча голова — запальна людина. 3)бистрий на ногу — рухливий, енергійний, швидкий у ходьбі. на широку ногу — розкішно, багато, без будь-яких обмежень (на всю губу); на найвищий сучасний рівень. не чути землі під ногами — під впливом радісного збудження або хвилювання бути дуже енергійним, рухливим, легким, швидким. нога в ногу — одночасно, в такт з іншими; нарівні з ким-небудь, погоджено в діях та поглядах; у відповідності з чим-небудь. бити ноги — йти куди-небудь. речення: 1)це було кириликові на руку ковінька: він часто і густо тихенько нашіптував учителям на вухо, що школярі іноді затівали робити. 2) маючи все що забажає василь дер голову. 3)катерина з сестрою йшли нога в ногу