Тестове опитування Є.Гуцало «Сім’я дикої качки»

1. Після того як Юрко наловив малих каченят, він вважав себе:

а) проворним; б) щасливим; в) енергійним.

2. Де тримав хлопець каченят?

а) У клітці для кроликів; б) великому ящику; в) курнику.

3. Від якої небезпеки захищав каченят Юрко:

а) кішки; б) щурів; в) ворони.

4. Якої страви не давав хлопець малечам:

а) пшона; б) вареної картоплі; в) каші.

5. Тося полюбляла слухати Юрка, коли він розповідав їй про:

а) місто; б) свої пригоди в таборі відпочинку;в) життя диких качок.

6. Щоб не спілкуватися з Тосею, бо дівчина набридла Юрку, він:

а) сів на велосипед і поїхав до хлопців;б) пішов допомагати бабусі;

в) вирушив у мандрівку для пошуку качки-матері.

7. З деревини якого пагінця Тося робила для себе свистка:

а) дубового;б) кленового; в) вишневого.

8. Дикі каченята на воді і нагадували квітки:

а) троянди;б) мальви; в) кульбаби.

9. Хто допомагав Тосі підтримувати кволих каченят на воді:

а) Юрко; б) батьки Юрка; в) сільські хлопці.

10. Перед від’їздом додому Юрко бігав до:

а) Тос у неї вибачення;

б) річки, щоб побачити сім’ю дикої качки;

в) сільських хлопців і за х до себе в гості.

11. Через що затримував Юрко від’їзд на вокзал? Бо він казав батькам, що:

а) ліхтарика забув; б) хоче з Тосею;

в) має велике бажання напам’ять сфотографуватися з малими каченятами.

12. Що відчував Юрко, від’їжджаючи додому?

а) Болісний сором; б) піднесеність і радість; в) страх

200

397

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Ира0386

Українська література

4,8(92 оценок)

1)в 2)б 3)хз

Объяснение:

polinas2005

Українська література

4,7(51 оценок)

Невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом уривок з повісті я.стельмаха " митькозавр із юрківки, або химера лісового озера не саме село вабило нас, бо чи ж мало чудових сіл на україні? не зелень лісів, бо майже щонеділі їздили ми з батьками під бровари, іванків чи ірпінь; не гриби і не світанки над річкою, скажу навіть більше — не студене молоко в гладущику, щойно вийнятому з льоху. ні! кликало нас до себе привільне і незалежне життя. кликало і вимахувало привітно рукою: «ну ж бо, сміливіше. я чекаю на вас! »— уявляєш собі, — казав митько. — ліс. кругом ні душі. а в лісі озеро. а на березі курінь. а в курені — ми. а поруч багаття. і казанок із юшкою. і роби собі, що хочеш. хоч на голові стій. а кругом ні душі.— угу, — і собі облизувався.— з одного боку пляж, а з другого берег урвистий травою поріс, кущами. і дерева… а до села кілометрів зо три, якщо не більше. а на багатті казанок із юшкою.— та ти вже казав про казанок.— ну то й що! про приємне і казати приємно.— а як бабуся не дозволить? — чия? моя? хе-ге, та ти її просто не знаєш! бабуся — во! ночувати, правда, може, й не відпустить, а так — скільки завгодно.— от якби ще й ночувати, — зітхав я.— та стривай. хай спершу хоч до села відпустять, а там видно буде.отож ми й докучали моїм батькам (митькові були не проти), канючили мало не щодня