Регистрация
Яна12133
22.02.2020 14:31
Литература
Есть ответ 👍

До якого соціального належала Еліза? "Пігмаліон"

148
377
Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

supernatural54
supernatural54
4,5(98 оценок)

Незнаю, с у другій половині дня

маша3019
маша3019
4,5(9 оценок)

Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.

Объяснение:

ЛюдмилаРябченко
ЛюдмилаРябченко
4,8(1 оценок)

Иван Алексеевич Бунин — один из лучших прозаиков русской литературы. Можно по-разномуотноситься к Бунину как личности, к его политическим взглядам, но было бы по меньшей мере невежественно не знать и не ценить его творчество, его великолепную прозу. Проза Бунина, несмотря на свою кажущуюся простотузавораживает и заставляет вникать в каждое предложение в поисках потаенного смысла.

Тема жизни и смерти, характерная скорее для мистицизма, в рассказах писателя-реалиста имеет особенный оттенок. Свойнетривиальный подход к проблеме жизни и смерти, являющийся одним из основных вопросов человеческой жизни, Бунин отобразил в нескольких рассказал.

Рассказ «Антоновские яблоки», относящийся к раннемутворчеству писателя, на первый взгляд, никак не соприкасается: с этой темой. Но стоит лишь внимательно вчитаться в Бунинские строки, как перед вами предстаёт целая история расцвета и заката в жизни помещичьих усадеб,описание осени дворянства. Антоновские яблоки — символ благополучия, символ жизни. Не зря же существует пословица: «Ядреная антоновка — к веселому году». Лучшие воспоминания Бунина о прежней богатойдворянской жизни пропитаны запахом антоновский яблок. Писателю грустно, что былые времена проводят и запах антоновских яблок исчезает из помещичьих усадеб. Дух помещиков угасает, на смену элите приходятбедные мелкопоместные дворяне. Но грусть писателя светла, Бунин старается находить в жизни все хорошее, что есть в данный момент. «Хороша и эта нищенская мелкопоместная жизнь!» — восклицает он,признавая, что с уходом богатого дворянства все равно сохранялся стержень бытия, осталась грань, отделяющая жизнь дворянских усадеб от смерти.

В другом произведения Бунина «Господин из Сан-Франциско» писательвыносят суровый приговор буржуазной психология. Этот приговор тем более интересен, что он звучит из уст не революционера, а сторонника монархии, каковым являлся...

это?

Популярно: Литература