Напишите характеристику хухи моховинки

Хуха-моховинка  була лісовою, боровинкою хухою. у старому бору спонвіку жив увесь її рід. вона була наймолодшою серед хух. пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з'являлася. моховинку дуже любили в родині, і -не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща. моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м'яким зеленим мохом. але недовго  судилося моховинці насолоджуватися хатнім теплом. старий дід, який прийшов рубати сосну, знищив її хатинку. все було понівечено і розкидано. занепокоєні тим, що не по закону рубають ліс, хухи лісника. і серед них - моховинка. не про себе вона , хоча так постраждала, а за весь свій рід на землі! багато хто з хух звав її до себе, але моховинка добре знала звичаї, за якими хухи повинні мати окремі хатинки. не знайшовши хатинки в лісі (все було позаймане хухами), знесилена, перемерзла, вона з'явилась у теплій хаті, серед кіз, які співчутливо вислухали бідолаху і запросили лишитися та.оселитися. пройшов час, і у хухи з'явилися нові друзі - хлопчик та дівчинка, які весело бавилися з затійницею. маючи добре серце, моховинка виручила з біди козу лиску, за шо діти біли їй дуже вдячні: приносили все, що їм давали смачного. дуже сумувала хуха  за своєю родиною. і тільки нещасний випадок (знову з-за старого діда, який поранив їй лапку) допоміг їй опинитися серед лісу.      як зраділи всі хухи її появі! дружні, вони разом вибудували нову хатку. все було добре у хухи. раптом сталося так, що хуха-моховинка віч-на-віч зустрілася з дідом. але тепер він безпомічний, знесилений. добре серце хухи не пам'ятало зла, і вона поспішає на . побачивши ту, що покалічив, старий приготувався для помсти, а одержав порятунок. не захотіла  моховинка, щоб її було віддячено, бо хухи роблять добро з повинності. про одне попросила - розповісти людям, що хухи добрі й не пам'ятають зла. ця казка несе непереможну силу добра, вірності, любові. читаючи про хуху, я згадував і карлсона, який з задоволенням бавився з малюком, і роботящу попелюшку, і  герду, що змогла перенести всі страждання на шляху до зустрічі з каєм.

•« мужчина, як дуб. плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • « тухольський боярин, недавно князь данило дарував йому в тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я зелеменя, собі гарну » • «хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще » • «тільки мені ви затроюєте життя в тім раю». • максим: «вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те » • «нічого мене не обходить ваша копа. я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним». • «зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в » • мирослава: «гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? ні, радше згинути нам із голоду під плотом! » «вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна». • з рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів». • « вовк у битві над калкою зрадив русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в тухольщині. не допитуючись, для чого задумав боярин покидати галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися». • максим: «ти глянь на себе! може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира». • «, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться». • максим: «у мне пута на руках, а в тебе на душі! » • «коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. але сей поганець, сей максим,— то мені борець! а хто знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? треба використати його, коли його маю в руках. тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися». • бурунда: «псе блідолиций. подвійний зраднику — се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » • «ще не вся надія монголів пропала. треба користати з того, що в » • т. вовк — не щасливий. батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. але в цьому тугар вовк сам винний. його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя максимові). тугар вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник. • т. вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. і виправдання йому не може бути. навіть тоді, коли т. вовк рятує максима, якого хотів зарубати бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом. на прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.