Виявіть жанрові ознаки п'єси Пігмаліон як драми ідей, комедії, роману

107

463

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

aleksport1p0ck6i

Литература

4,5(97 оценок)

Прототипи. Б. Шоу замислив п’‎єсу «Пігмаліон» як реалізацію тих естетичних принципів, за які активно боровся в театрі. У передмові до твору він писав, що «на нашій сцені надто багато штучної англійської мови, запозиченої із гольф-клубів, і надто мало благородної англійської мови Форбса-Робертсона». Письменника надзвичайно турбувало, що в тогочасній драматургії було багато штучного й нереального — конфлікти, ситуації, а також «мова гольф-клубів», тобто вищих верств суспільства, відірваних від народу, які були законодавцями театральної моди. Б. Шоу виступав за те, щоб англійський театр став більш реалістичним і правдивим, щоб актори були щирими в манері виконання й у мові своїх персонажів. Яскравим зразком для автора був сер Джонстон Форбс-Робертсон — відомий актор, виконавець ролей у п’‎єсах В. Шекспіра (Гамлета, Ромео, Отелло, Макбета). Від такого «сучасного й злободенного В. Шекспіра», якого представляв Дж. Форбс-Робертсон на сцені, Б. Шоу був у захваті.

П’‎єса «Пігмаліон» була присвячена відомій актрисі Стеллі Патрик Кемпбелл, яка грала в шекспірівських виставах разом із Дж. Форбсом-Робертсоном. Якось її побачив на сцені Б. Шоу — і палко закохався. Їхні стосунки були не Однак з того пристрасного кохання народилася роль Елайзи Дулітл, яку блискуче зіграла Стелла Патрик Кемпбелл. Ця роль стала її сценічною вершиною. Союз актриси й драматурга виявився нетривким, несподівано для всіх вона вийшла заміж, а Б. Шоу ще довго писав їй листи, сповнені гіркого суму. Проте п’‎єса «Пігмаліон» вийшла далеко за межі реальної історії автора, набувши гострого соціального й філософського звучання.

Объяснение:

slava02555

Литература

4,4(97 оценок)

Основной элемент ключевая единица, определяющая деление , – слово. именно оно в первую очередь либо изображает предмет, либо воспроизводит общение персонажей, либо выражает состояние каждого говорящего. так или иначе, традиционно выделяют три рода. это драма, лирика, эпос. род если драма изображает человеческую личность в конфликте с окружающими людьми, а лирика направлена на выражение чувств и мыслей автора, то жанры эпоса подразумевают объективное изображение индивида, взаимодействующего с миром вокруг него. большое внимание уделяется событиям, характерам, обстоятельствам, общественной и природной среде. именно по этой причине жанры эпоса в отличаются большим разнообразием, чем драмы или лирики. возможность использования всех глубин языка позволяет автору уделять особое внимание описанию и повествованию. этому могут поспособствовать эпитеты, сложные по конструкции предложения, всевозможные метафоры, фразеологизмы и т.д. это и многое другое – изобразительные детали. крупные жанры эпоса из объемных к эпосу относятся следующие жанры: эпопея, роман и произведения, под оба этих определения. данное родовое обозначение противопоставлено таким малым жанрам, как рассказ, повесть и т.д.