Ответы на вопрос:
— пхе! велика біда — без дверей! може, тобі сподобається кімната без ліжка, без опалення, без водогону і стелі або зовсім без стін?
недоштанько подумав і додав:
— а оце тобі, мабуть, підійде! є кімната без телефону!
— а хіба тут є кімнати з телефонами? — здивувалася аля.
— ні, нема.
— а взагалі в недограді хоч один телефон є?
— ні, нема.
— то чому ж тоді мені кімната саме без телефону!
— та саме тому, що його в ній нема!
«якась нісенітниця! » — подумала аля і спитала:
— а кімната, у якій би все було, є?
— ні, нема! — гарикнув недоштанько. — не забувай, де ти знаходишся! їй пропонують одну з найкращих кімнат, а вона ще й носом крутить! бери, поки не пізно, і живи!
— але я не хочу тут жити! я хочу додому! мені у вас не подобається!
— ха, відкрила америку! нам усім тут не подобається! — роздратовано буркнув недоштанько. — а раз ти сюди потрапила, значить, тобі теж чогось не вистачає, і ти мусиш тут жити!
— а от і вистачає, вистачає! я не хочу і не буду тут жити! — розсердилася аля і навіть тупнула ногою.
— а куди ж ти подінешся? — єхидно запитав товстун.
— ну-ну, не треба сваритися! — втрутився недоладько. я саме збирався тобі пояснити. вона хоче йти до недороля десятого. що ти на це скажеш?
— скажу, що від усього цього треба відмовитися й забути!
— це ж чому?
— бо якщо дівчинці і пощастить дістатися до замку, там її неодмінно схопить перший недорадник і — гоп! — її розпатланої голівки наче й не було! ось чому!
— а хто він такий — перший недорадник? — спитала аля.
— про це ти зможеш дізнатися, як тільки ступиш ногою до замку! — ущипливо мовив недоштанько і, грюкнувши дверима пішов до будинку.
розділ восьмий,у якому аля пробираєтьсядо замку недороля десятогонедоладько лагідно поклав руку алі на плече.
— не зважай на нього. він взагалі добрий чоловік. тільки характер має кепський. а тепер я відведу тебе до королівською замку.
і вони пішли вулицями міста.
— у мене в замку є знайома служниця… — тут недоладькі затнувся і почервонів. — вона проведе тебе до замку. а там ти вже сама… — і він розвів руками, ніби вибачаючись, що там уж нічим не зможе їй .
незабаром вони опинилися на площі перед замком. йому не вистачало лише одної башти, а велетенському годиннику центральної вежі — хвилинної стрілки. тому годинник показував тільки години.
недоладько звернув на стежку, що ледь виднілася у хащах ї лободи та лопухів. невдовзі прстукав він у маленькі залізні дверцята. почулися кроки. дверцята з немилосердним скрипом відчинилися, і недоладько ступив за поріг разом з алею.
вони опинилися у вузькому напівтемному коридорі. його освітлював тільки недогарок свічки у залізному свічнику, який тримала тоненька дівчина. аля потроху почала звикати до всіляких несподіванок. але вигляд дівчини її все-таки здивував. обличчя незнайомки геть усе було вимазане попелом. одягнена вона була до пояса у старий лантух, зате від пояса до п’ят спадала шовкова спідниця, гаптована золотом і оздоблена мереживом. з-під неї виглядали маленькі ніжки. права взута у кришталевий черевичок, ліва — у дерев’яний.
— що, гарно я вбрана? — розсміялася дівчина, побачивши, як отетеріло розглядає її аля. — невже ти мене не впізнала? таж я недопопелюшка!
і поки вони йшли довгим коридором, у недопопелюшки ні на мить не закривався гарненький ротик.
— уявляєш? — щебетала вона. — я вже мала стати принцесою! двоє дівчаток-жовтенят розповідали про мене казку для малят у підшефному дитсадку. і раптом через мене вони посварилися! здна з них доводила, що сукня у принцеси повинна бути білою, а друга — рожевою. так вони й недоказали казку до кінця! от я й залишилася така, — і вона показала на своє вбрання. — а далі! далі я мала одружитися з принцем!
тут недопопелюшка лукаво глянула на недоладька і знову заторохтіла:
— проте я зовсім-зовсім не шкодую, що так сталося. розумієш, усі принци — це матусині синочки. а з мене яка принцеса? тому й звуть мене недопопелюшкою. зате я потрапила в країну недоладію і познайомилася з недоладьком. а що з тобою трапилося? ти давно тут? де твій дім? тобі тут подобається?
невідомо, скільки б іще запитань посипалося на алю, якби вони врешті не дісталися до кухні. у каміні весело палахкотіли дрова.
недоладько присів ближче до вогню і сказав:
— хвильку, недопопелюшко… зараз вона тобі все розповість.
розділ дев’ятий,у якому недопопелюшкаризикує життямаля розповіла недопопелюшці, як опинилася у недоладії.
— але я не хочу лишатися тут, — продовжувала вона, — я хочу додому. тільки не знаю, як звідси вибратися. проведи мене будь ласка, до недороля десятого. може, він мені, - попросила дівчинка.
почула ці слова недопопелюшка і враз спохмурніла.
— спробуй, — задумливо мовила вона. — хоч і не вірю, що наш недороль зможе тобі чимось . я проведу тебе до нього, хоч нас може спіймати перший недорадник! — рішуче додала вона.
Популярно: Українська література
-
dashanarmania22.11.2022 10:19
-
kattun17.09.2022 20:01
-
alenamalaya2021.04.2022 15:08
-
aniadark27.10.2021 09:28
-
Alena20030203.07.2021 17:30
-
davidpolovnev30.05.2020 02:09
-
Vlada2005Bee11.04.2021 21:09
-
танкистка707.08.2022 14:08
-
ibondarenk201302.09.2022 22:16
-
evgen22regioon04.08.2021 04:29