Функції периферичної нервової системи ​

Периферична нервова система - це частина нервової системи. Вона знаходиться позаду головного та спинного мозку, забезпечує двосторонній зв'язок центральних відділів нервової системи з органами та системами організму. До периферичної нервової системи належать черепні та спинномозкові нерви, чутливі вузли черепних і спинномозкових нервів, вузли (ганглії) та нерви вегетативної (автономної) нервової системи а також ряд елементів нервової системи, за до яких сприймаються зовнішні та внутрішні подразники (рецептори та афектори). Нерви утворюються відростками нервових клітин, тіла яких лежать в межах головного та спинного мозку, а також в нервових вузлах периферичної нервової системи. Зовні нерви покриті пухкою сполучнотканинною оболонкою - епіневрієм. У свою чергу, нерв складається з пучків нервових волокон, покритих тонкою оболонкою - периневрієм, а кожне нервове волокно - ендоневрієм.

Епіневрій, або зовнішня оболонка нерва, складається зі сполучної тканини, в якій містяться кровоносні й лімфатичні судини, жирові елементи, нервові волокна та нервові закінчення.

Периневрій, або зовнішня оболонка окремого нервового пучка, подібно до епіневрію, складається зі сполучної тканини, в якій наявні найдрібніші розгалуження кровоносних і лімфатичних судин, нервових волокон, нервових закінчень і жирових клітин. Навколо нервового пучка є заповнений лімфоподібною рідиною периневральний р, який сполучається із субарахноїдальним спинного мозку.

Ендоневрій складається з безпосередньо прилеглої до периневрія сполучної тканини, що окутує окремі нервові волокна або їх дрібні пучки. У ендоневрії наявні капілярні мережі кровоносних судин та ендоневральні щілини.

Наявність периневральних і ендоневральних в, заповнених циркулюючою рідиною, з одного боку сприяє винесенню продуктів розпаду за межі нервових стовбурів, сплетень і корінців, а з іншого - створює умови для розвитку внутрішньостовбурової гіпертензії, що є одним із чинників виникнення больових феноменів.

Периферичні нерви можуть бути різними за довжиною та товщиною. Найдовшим черепним нервом є блукаючий нерв. Відомо, що периферична нервова система сполучає головний і спинний мозок з іншими системами за до двох видів нервових волокон - доцентрових і відцентрових. Перша група волокон проводить імпульси від периферії до ЦНС і називається чутливими (аферентними) нервовими волокнами, друга проводить імпульси від ЦНС до органу - це рухові (еферентні) нервові волокна.

Залежно від органів, які іннервуються, еферентні волокна периферичних нервів можуть виконувати рухову функцію - іннервують м'язову тканину; секреторну - іннервують залози; трофічну - забезпечують обмінні процеси в тканинах. Виділяють нерви рухові, чутливі та змішані.

Руховий нерв утворюється відростками нервових клітин, що знаходяться в ядрах передніх рогів спинного мозку або в рухових ядрах черепних нервів.

Чутливий нерв складається з відростків нервових клітин, які формують спинномозкові вузли або вузли черепних нервів.

Змішані нерви містять як чутливі, так і рухові нервові волокна.

Вегетативні нерви та їх гілки сформовані відростками клітин бічних рогів спинного мозку або вегетативними ядрами черепних нервів. Відростки цих клітин є передвузловими нервовими волокнами та йдуть до вегетативних (автономних) вузлів, які входять до складу вегетативних нервових сплетень. Відростки клітин вузлів прямують до органів і тканин та мають назву післявузлові нервові волокна.

Головними структурними елементами периферичного нерва є нервові волокна (мієлінові та безмієлінові). Серед мієлінових нервових волокон розрізняють волокна з товстою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 40—50 м/с, та волокна з тонкою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 10—14 м/с. Швидкість проведення імпульсу безмієліновими нервовими волокнами складає 0,7—1,3 м/с. Волокна з товстою мієліновою оболонкою забезпечують проведення складних і глибоких видів чутливості (вібрація, дискримінація, локалізація та ін.), волокна з тонкою мієліновою оболонкою - больову, температурну і тактильну, безмієлінові волокна - больову чутливість. При цьому, волокна з тонкою мієліновою оболонкою стосуються локалізованого болю, безмієлінові - дифузного болю. Мієлінові нервові волокна переважають у соматичних (спинномозкових і черепних) нервах, безмієлінові - у вісцеральних нервах симпатичної частини вегетативної системи. Нерви її парасимпатичної частини (блукаючий, окоруховий, проміжний, великий кам'янистий нерв та ін.) в основному складаються з мієлінових нервових волокон. Нервові волокна утворюють пучки, товщина яких залежить не тільки від кількості, але і від типу волокон. Більш міцні пучки утворені мієліновими волокнами. У зв'язку з тим, що нервові волокна переходять з одного пучка в іншій, утворюються складні внутрішньостовбурові сплетення. Цим пояснюється відсутність чітких зон порушення рухової, чутливої та вегетативної функції при частковому пошкодженні нерва.

Функции Периферическая нервная система функционально и структурно разделяется на соматическую нервную систему и вегетативную нервную систему. Соматическая нервная система отвечает за координацию движений тела, а также за получение внешних стимулов. Это – система, регулирующая сознательно контролируемую деятельность.

Объяснение:

Теплокровность, наличие перьевого покрова, полёт как способ передвижения, более острое зрение, другое строение скелета, обусловленное приспособлением к полёту. а ещё у птиц совершенно особый дыхательный акт, которого нет ни у каких других животных: дыхание происходит не в 2 такта (вдох-выдох) , а в 3, в результате чего воздух постоянно циркулирует в лёгких. это позволяет максимально эффективно использовать лёгкие при полёте. различия: у птиц перья, а у пресмыкающихся ороговевшая чешуя) у них ещё сердце разное. у птиц 4-х камерное (как и у человека) , а у пресмыкающих, кроме крокодилов 3-х камерное с неполной перегородкой в желудочках, в связи с этим разное смешение крови и её насыщение кислородом. бедная железами кожа, на теле роговые образования, клоака.