2. Про що свідчить той факт, що Валуев у своєму листі не використовує термін «український», а послуговується словом «малоросійський»?
3. На основі аналізу наведеного листа Валуєва охарактеризуйте мотиви, якими керувалася російська влада, забороняючи використання української мови.
4. Які аргументи наводив царський міністр Петро Валуев, доводячи, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, не має і не може бути»?
5. Чому царська влада особливо боялася поширення серед українців освіти на рідній мові? Про які «політичні наслідки» поширення української мови говорив міністр Валуев?
6. Наскільки обґрунтоване наукою твердження П. Валуева, що мова, якою послуговується та ж російська, тільки зіпсована впливом на неї Польщею»?
7. Що мав на увазі Валуев, говорячи про «сепаратистські задуми», пов’язані з поширенням в народі української книги? Чому він говорив, що ці задуми «ворожі для Росії і згубні для Малоросії»?
ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

121

303

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

Albina0981

История

4,6(43 оценок)

внешняя политика россии при александре i к началу xix в. определились два основных направления во внешней политике россии: ближневосточное – борьба за укрепление своих позиций в закавказье, на черном море и на и европейское – участие россии в коалиционных войнах против наполеоновской франции. при вступлении на престол александра i одним из первых его актов было восстановление отношений с , нарушенных павлом i. он отменил его приготовления к войне с , вернул из похода в индию посланный павлом казачий отряд в. п. орлова. возобновляя дружбу с , равно как и с австрией, александр не желал вступать в конфликт и с францией, придерживаясь в это время политики сохранения мира и нейтралитета. нормализация отношений с и францией позволила россии активизировать свою политику на ближнем востоке, в первую очередь в районе кавказа и закавказья. активные действия россии на ближнем востоке стимулировались усилением позиций западноевропейских держав в этом регионе, но главным образом диктовались стремлением обезопасить южные границы и тем самым создать необходимые условия для освоения юга россии. в то же время народы закавказья, испытывавшие гнет османской империи и ирана, а грузия – периодические опустошительные набеги со стороны этих сопредельных ей государств, тяготели к россии, что она, естественно, учитывала в своей внешней политике.