С ИСТОРИЕЙ! ЗАРАНЕЕ ответить на 1 из 2-ух во Мемуаристы последней трети 18 века свидетельствовали, что дворяне не нуждаются в принудительной службе, т.к "всяк сам старается сына своего и сродника в оную вместить, так что едва ли и место желающим службы остаётся". Почему к концу столетия так изменилось отношение дворянства к службе?

2) Можно ли считать правительственными мерами в области экономики насильственное введение посевов картофеля, появление протекционистских таможенных тарифов, освоение новых территорий на юге страны? Почему?

270

485

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

evgen90079

История

4,6(97 оценок)

Відповідь:

2. во Можно шитать. Но я даже не задумивалась почему.

Пояснення:

костелои

История

4,4(67 оценок)

чому ж тоді в галичині унійній церкві судилося відіграти принципово іншу роль? важливе значення мала та обставина, що у пізному середньовіччі галицькі землі найдовше зберігали традиції державотворення, а остаточний перехід галицьких православних єпархій до єдності з римом відбувався майже через 100 років після укладення берестейської унії. всупереч постійним намаганням польської світської та церковної еліти перетворити унію на місток до цілковитої латинізації й полонізації (часто не без «внутрішньої готовності» та «добровільного сприяння» частини самого уніатського кліру й мирянства), вона поступово стала для всіх вірних східного обряду в галичині тією самою «руською вірою», таким самим ідентифікаційним чинником, яким раніше було її заперечення.

різна церковно-обрядова приналежність (на фоні інших соціально-культурних відмінностей) в умовах нерозвиненої національної самосвідомості була тим формальним бар’єром, який позначав межі (а значить — дозволяв відрізнити) українця (русина) — греко-католика від поляка — римо-католика. і цей чинник у повсякденному житті пересічного галичинина (українця чи поляка) мав набагато важливіше значення і «практичну актуалізацію», ніж якісь догматичні чи юрисдикційні постулати. устійненню цього бар’єру сприяла фактична нерівність і постійні утиски ієрархії та вірних східної традиції з боку їх польсько-латинських «братів по вірі», підкріплені офіційною римською доктриною praestantia ritus latini.

внаслідок згаданих особливостей історичного розвитку в українській спільноті галичини окрім духовенства просто не було іншої суспільної сили, яка могла б витворити програму національно-політичного розвитку і очолити цей рух. така роль у «національному пробудженні» «недержавних» або «малих» народів здебільшого належала духовній еліті, а, як писав відомий український мислитель іван франко, «говорити про інтелігенцію перед скасуванням панщини у нас, то значить говорити про духовенство, бо ніякої другої інтелігенції у нас просто не було». і хоч ці передумови були визначальними в історичній долі уніатського кліру, вони аж ніяк не були самодостатніми для перетворення «пастирів людських душ» у політичних лідерів і національних патріотів.