Какие поэтические образы стихотворения произвёл на вас наиболее яркое впечатление? Почему? Стих Нивы сжаты, рощи голы

246

410

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

3ц4у5е67шщзх

Литература

4,4(27 оценок)

В стихотворении, как и во многих лирических произведениях, изображается картина природы. Но ведь это не осенний этюд. Поэт написал это стихотворение, чтобы открыть нам свои сокровенные мысли.Обратите внимание на две первые строки. Представьте нарисованную поэтом картину поздней осени? Она вызывает унылое, грустное, тоскливое настроение. При этом вы, конечно, вспомнили собственные ощущения, когда оказывались в осеннем лесу, в поле.

Все существительные здесь употреблены в прямом значении, поэт перечисляет то,что видит: нивы, рощи, река, туман, сырость, и все эти слова общеупотребительные, непоэтичные. Два нерас предложения, построенных одинаково, – в первой строке и неполное – во второй строке вместе с непоэтичными словами создают приземленную интонацию. И вы, следуя за автором, чувствуете то же, что и он, – все вокруг буднично, серо и уныло.Но вот в третьей и четвертой строках появляется сравнение, выраженное творительным падежом существительного, – солнце уподобляется колесу, которое скатилось за горы, возникают эпитеты: горы – сини, солнце – тихое.И синтаксис стал иным: предложение становится рас и разворачивается на две строки. Это создает другую интонацию – более спокойную, плавную. К тому же картина обретает краски, вы видите синие горы и красное солнце – в осеннем пейзаже своеобразная красота, и настроение начинает меняться.

Объяснение:

ksyushalion

Литература

4,5(80 оценок)

Твір за романом стендаля «червоне і чорне». роман «червоне і чорне» називають твором про прагнення щастя, про шляхи його досягнення. і справді, головний герой роману хотів бути щасливим. проте він не завжди розумів, що воно таке — оте невловиме щастя. жульєнові сорелю від народження не пощастило мати ані грошей, ані високого походження. він народився у сім’ї, де головною чеснотою було вміння обробляти дерево й одержувати за це гроші. так жив батько, так жили брати жульєна і вважали, що це єдино правильний шлях до самоповаги, а зрештою, й до щастя. просто їм цього для щастя було достатньо, а їхньому брату — ні. адже хлопець мав інтелектуальні здібності, був схильний до читання й мав прекрасну пам’ять. проте це не зробило його щасливим у дитинстві, бо в сім’ї його зневажали, він був там чужий. то, може, він став своїм у сім’ї де реналь? він і там мав непевне становище: з одного боку, жульєн за походженням мав би належати до прислуги, а з іншого — він був набагато виший за освітою. через це йому заздрила прислуга і поширюватись плітки. але й рівним де реналям він не був, і тому він постійно був готовий захищатися. він ніде не був своїм, бо мав талант і сміливість бути самим собою, бути не таким, як усі. чому? він просто хотів вирізнитися? ні, сорель досить тверезо оцінював свої здібності й можливості. до того ж перед очима був блискучий приклад миттєвої кар’єри людини з «низів» — наполеона. виходить, зрозумів сорель, усе ж таки можна досягти всього своїм розумом, талантом, умінням! тому й поставив жульєн мету — будь-що вийти за межі, відведені йому народженням. для щастя йому конче потрібно було поважати себе. а щоб цього досягти, він мріяв завоювати світ, зробити кар’єру якщо не військову, то духовну. бо ж тоді, за його часів, головну роль відігравали саме священики. отож сорель прагнув довести цілому світові, що він, як і наполеон, здатний вивищитися за рахунок власних здібностей і праці. та хоч мета і була близькою, проте нічого не вийшло. хто винен? людська заздрість, ревнощі, брак грошей? усе так, але не тільки це. жульєн сорель не розумів, що для щастя замало чогось одного. людині потрібно для щастя дуже багато: щоб її любили, поважали в суспільстві і родині. і водночас людині для щастя потрібно так мало. просто відчувати себе щасливим. мабуть, жульєн не надто часто почувався по-справжньому щасливим, бо завжди ганявся за примарою щастя.