Выпиши сравнение из стихотворения Бунин- Листопад (отрывок)
Листопад

Лес, точно терем расписной,
Лиловый, золотой, багряный,
Веселой, пестрою стеной
Стоит над светлою поляной.

Березы желтою резьбой
Блестят в лазури голубой,
Как вышки, елочки темнеют,
А между кленами синеют
То там, то здесь в листве сквозной в небо, что оконца.
Лес пахнет дубом и сосной,
За лето высох он от солнца,
И Осень тихою вдовой
Вступает в пестрый терем свой.
Сегодня на пустой поляне,
Среди широкого двора,
Воздушной паутины ткани
Блестят, как сеть из серебра.
Сегодня целый день играет
В дворе последний мотылек
И, точно белый лепесток,
На паутине замирает,
Пригретый солнечным теплом;
Сегодня так светло кругом,
Такое мертвое молчанье
В лесу и в синей вышине,
Что можно в этой тишине
Расслышать листика шуршанье.
Лес, точно терем расписной,
Лиловый, золотой, багряный,
Стоит над солнечной поляной,
Завороженный тишиной;
Заквохчет дрозд, перелетая
Среди подседа, где густая
Листва янтарный отблеск льет;
Играя, в небе промелькнет
Скворцов рассыпанная стая —
И снова все кругом замрет.
Последние мгновенья счастья!
Уж знает Осень, что такой
Глубокий и немой покой —
Предвестник долгого ненастья.
Глубоко, странно лес молчал
И на заре, когда с заката
Пурпурный блеск огня и злата
Пожаром терем освещал.
Потом угрюмо в нем стемнело.
Луна восходит, а в лесу
Ложатся тени на росу…
Вот стало холодно и бело
Среди полян, среди сквозной
Осенней чащи помертвелой,
И жутко Осени одной
В пустынной тишине ночной.

237

311

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

Gaxling

Литература

4,7(42 оценок)

Жіноча доля у творчості тараса шевченка поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості т.г. шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "такого полум'яного культу материнства, — писав м.г. рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. нещасний в особистому житті, шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". а сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця " а пізніше тарас шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. мріяв він поселитися в україні, одружитися з ликерією полусмаковою, але обставини склалися по-іншому. і все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував, і улюблений його образ — це мати з дитям. щаслива мати, вільна, як у тому "сні", що приснився кріпачці: у нашім раї на землі для т.г. шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер катрі, ярини, марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — оксани коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". т.г. шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.