Каким образом постановление 1948 года об "опере "великая дружба" мурадели" связано с шостаковичем?

255

296

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

zoyasvet

Музыка

4,6(75 оценок)

считается, что опера "Великая дружба" (музыка В.Мурадели, либретто Г.Мдивани), поставленная Большим театром Союза ССР в дни 30-й годовщины Октябрьской революции, является порочным как в музыкальном, так и в сюжетном отношении, антихудожественным произведением. Основные недостатки оперы, коренятся прежде всего в музыке оперы. Музыка оперы невыразительна, бедна. В ней нет ни одной запоминающейся мелодии или арии. Она сумбурна и дисгармонична, построена на сплошных диссонансах, на режущих слух звукосочетаниях. Отдельные строки и сцены, претендующие на мелодичность, внезапно прерываются нестройным шумом, совершенно чуждым для нормального человеческого слуха и действующим на слушателей угнетающе. Между музыкальным сопровождением и развитием действия на сцене нет органической связи. Вокальная часть оперы — хоровое, сольное и ансамблевое пение — производит убогое впечатление. В силу всего этого возможности оркестра и певцов остаются неиспользованными. Композитор не воспользовался богатством народных мелодий, песен, напевов, танцевальных и плясовых мотивов, которыми так богато творчество народов СССР и, в частности, творчество народов, населяющих Северный Кавказ, где развертываются действия, изображаемые в опере. В погоне за ложной "оригинальностью" музыки композитор Мурадели пренебрег лучшими традициями и опытом классической оперы вообще, русской классической оперы в особенности, отличающейся внутренней содержательностью, богатством мелодий и широтой диапазона, народностью, изящной, красивой, ясной музыкальной формой, сделавшей русскую оперу лучшей оперой в мире, любимым и доступным широким слоям народа жанром музыки.

rika060501

Музыка

4,6(48 оценок)

Переглядаючи свої приватні щоденники з львівського концертного життя, я виявила в них більше ста нотаток про виступи піаністки Оксани Рапіти. Несподівано велике їх число вразило мене, адже йдеться про концерти лише у Львові, і кожен мав іншу, а не повторювану програму. Бувало, вони чергувалися щотижня, а іноді навіть частіше.

От недавній приклад: 6 жовтня 2019 року Рапіта представляла добірку творів маловідомого у нас польського композитора Кшиштофа Майєра у Дзеркальній залі Львівської опери, а вже 13 числа того ж місяця заграла в обласній філармонії речиталь із концепційною програмою, що містила прем’єри галицьких композиторів. І такі випадки – не рідкість для неї.

Регулярно приходити на концерти цієї піаністки, слухати запропоновані нею щоразу нові цікаві програми давно вже стало нормою музичного життя у Львові – до доброго звикаєш швидко! А звикнувши, не замислюєшся, які унікальні здібності та скільки напруженої праці потрібно для такої діяльності. Тож у мене виникло бажання поглянути на мистецтво Оксани Рапіти саме з дистанції її концертного шляху.

Звичайно, львівські записки жодною мірою не віддзеркалюють всю напругу робочого життя артистки, яка не тільки гастролює містами України, а й виступає за кордоном (Польща, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Росія, Казахстан, Киргизстан), а також викладає у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка та в Спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької. Зрештою, особистий щоденник не претендує на абсолютну точність і вичерпність щодо фіксації львівських подій. Але майже кожна програма, що виконувалася на гастролях, була апробована у Львові, більше того, чимало творів Рапіта грала тільки у місті Лева. Тому ці нотатки можуть дати хоч не зовсім повну, все ж об’єктивну картину її творчого розвитку і здобутків.