Українська література - мені без телефону було незручно , а коли подарили телефон то я можу списувати із сайтів . Дякую . Я вам люблю ♥️♥️♥️♥️ . А у вас є сайт із основного здоров'я ???
136
414
Ответы на вопрос:
Війна для кожної людини – це щось бурхливе, стрімке, холодне і жорстоке. великі сумніви щодо майбутнього, щодо завтрашнього дня і навіть щодо життя. це незгоди, турботи, ридання і плач. мир і війна. світло і темрява. після тривалого часу, проведеного у світлі, у темряві, що з’явилася несподівано, наші очі не здатні бачити нічого, крім мороку. та чи можливо повірити у реальність жаху після багатьох років мирного життя, у реальність страшних подій, які сталися і які ще відбудуться? скалічено мільйони людських доль, життя народу зруйновано так, що, здається, його вже ніколи не повернути і не відбудувати. війна для кожної людини – це щось бурхливе, стрімке, холодне і жорстоке. великі сумніви щодо майбутнього, щодо завтрашнього дня і навіть щодо життя. це незгоди, турботи, ридання і плач. мир і війна. світло і темрява. після тривалого часу, проведеного у світлі, у темряві, що з’явилася несподівано, наші очі не здатні бачити нічого, крім мороку. та чи можливо повірити у реальність жаху після багатьох років мирного життя, у реальність страшних подій, які сталися і які ще відбудуться? скалічено мільйони людських доль, життя народу зруйновано так, що, здається, його вже ніколи не повернути і не відбудувати.хлопчик втратив батьків, але був не самотнім. про нього піклувався дядько, піклувалися сусіди і шкільні друзі. климко дядькові і сусі, був вірним другом для своїх товаришів. за натурою хлопчик був спокійним, він більше слухав, ніж говорив, до нього тягнулися інші діти. климко мріяв мати такого ж картуза з кокардою у вигляді молоточків і впиватися разом з дядьком у ніч на стрімкому потязі. він нетерпляче чекав, коли той увечері повернеться додому. і нехай це було крихке і не таке багате щастя, але ж це було щастя, та хвиля війни здавила, зім’яла, збила і його.климко, життя якого до війни не виходило за межі рідної станції, спершу починає помічати зміни тільки в тому, що його оточувало. це і стурбовані, похмурі обличчя, і нестерпна, дзвінка тиша. вагони потягів завантажені не тракторами та машинами, а військовою технікою. страшно і незвично, здається, що змінився навіть настрій природи. вона схлипує пронизливим холодним вітром і плаче осінніми дощами. сліпі, темні події чергуються зі спалахами надзвичайних подій – знищень, боїв, аварій. і як один із чорних кадрів на білому тлі – аварія паровоза, на якому був його дядько і загибель останньої у світі рідної для климка людини. а потім – і знищення загарбниками житла.усього цього було вже достатньо для того, щоб навіть доросла людина, позбавлена рідного місця, любові, підтримки, безповоротно зламалася. а дитина – чи достатньо їй буде сил, що витримати усі випробування війни? виявляється, що климко сильніший за війну. хлопчик, який вже не від чого не залежав, виявляє винахідливість, самостійність, а що головне – наполегливість. він прагне вижити і сміливо крокує по страшних шляхах свого розірваного війною дитинства. климко знаходить улюблену вчительку з малою дитиною і своїх шкільних друзів. її учні захищають жінку, нехай і на дитячий лад. війна – це екстремальна ситуація, і тому вона зриває маски. одразу ж видно, хто не має совісті і намагається нажитися на горі людей, інших нещастя єднають і бути їм більш витривалішими. хлопчакам майже вдається відтворити затишок рідної оселі для маленької дівчинки оленьки, дочки вчительки.
Популярно: Українська література
-
s113828524.01.2020 13:49
-
ulviismailov1308.03.2021 04:13
-
Adelyasweet24610.04.2021 00:57
-
KoRmlx10.09.2020 18:57
-
kononenkoalinka31.07.2022 18:13
-
Konstantin1111110.12.2022 03:00
-
саша803811.02.2020 01:57
-
Мaрсс07.04.2023 11:02
-
dggkfuh17.05.2021 19:06
-
borodayegaliaf05.02.2023 03:32