Ть будьласочка напишіть невеликий твір- роздум характеристика роланда («пісня про роланда»)

ответ:

1) "пісня про роланда" була написана в середньовіччі. на мою думку, образ роланда в цьому творі є сучасним.

роланд - ідеальний лицар, патріот, правдолюбець. він сміливий і відважний у битвах із ворогом, але "бути сміливим - мало, бути розумним - повинен". лише безстрашний лицар буде непохитно приймати свою смерть. навіть тоді, коли герой-лицар вже спіймав останній подих, він буде думати про свою батьківщину, про її подальшу долю.

образ роланда наділений позитивними рисами, але водночас і трагічними. ця людина мала велику кількість дійсно хороших якостей, які були притаманні йому як людині і як воїну.

навіть кінь роланда вільянтіф, його найкращий, найвірніший, найсміливіший друг, був героєм. він роландові в кожній битві, завжди виходив на поле бою, наче востаннє.

на мою думку, образ роланда сьогодні є сучасним. адже зараз іде війна на сході україни, і там також борються за свою батьківщину, за свою україну. справжні лицарі-герої кожного дня виходять на поле бою і відсіч противнику.

отже, невідомий автор середньовіччя неначе у воду дивився, писав про лицарський кодекс, честь, мужність наших захисників. тому, на мою думку, образ роланда у "пісні про роланда" є сучасним у нашому новому, кривавому, войовничому, лицарському, героїчному сьогоденні. а ще образ роланда є вічним, допоки у світі є війни.

2) у поемі "пісня про роланда" головний герой (сам роланд) постає в образі безстрашного, сміливого, відважного чоловіка, який закликає до справедливості.

чи є зараз люди, подібні до роланда? я з упевненістю відповім: так, є! і навіть скажу, що цей образ можна назвати вічним. шляхетними та доблесними можуть бути не лише лицарі, солдати та озброєні воїни. ними можуть бути і звичайні люди. і такі люди справді існують. так, і їх багато. будемо називати їх лицарями нашого часу. лицарі нашого часу воліють діяти на благо народу. їм важлива не лише власна доля, а й доля людей. проте справа в тому, що деякі лицарі нашого часу не можуть донести свої думки до основного потоку. можливо, нам слід бути уважнішими один до одного?

образ так, однозначно, сучасний і актуальний образ. вічний

3) я , що образ роланда є сучасним. адже він уособлює в собі стійкість і військову доблесть. а основні його риси - патріотизм, вірність батьківщині та королю. і коли він стоїть перед вибором: обов'язок чи життя, - то військова звитяга переважає ціну власного життя й усього війська. під час битви в ронсенвалі, коли численність війська марсилія значно перевищувала численність лицарів на боці роланда, олів'єр тричі просить роланда засурмити в ріг оліфант і покликати карла на . але барон тричі відмовляє, пояснюючи це тим, що так вони визнають свою слабкість, яка не гідна лицаря. на його думку, краще смерть у бою, ніж безчестя.

вже давно пройшли часи лицарства, але зараз також є багато таких патріотів, які віддадуть життя за батьківщину. на щастя, досі гідність і честь цінуються найвище.

4) після прочитання французької епічної поеми "пісня про роланда" я замислилася над такими поняттями як відданість, патріотизм, чесні

патріотизм у загальному розумінні - це любов до батьківщини, бо для кожної людини у світі її рідний дім - найдорожчий і наймиліший серцю. ось і французька поема відкриває перед нами сторінку лицарського життя й показує, хто такі лицарі і що для них значить обов'язок. обов'язок лицаря - сміливо боротися до останньої хвилини за свого короля, за свою вітчизну. боротися, зберігаючи твердість духу та вірність своїй країні, але в той же час не втрачаючи розуму, уміючи приймати правильні рішення. минули століття, але образ роланда - головного героя, виписаний з майстерністю: він хоробрий воїн, запальний, відчайдушний, цілком розраховує лише на власні сили, безмежно відданий імператорові, готовий на першу його вимогу пожертвувати життям. у відвазі не здатний розмірковувати, не любить просити .

роланд був патріотом, правдолюбцем, сміливим і відважним у битвах з ворогом, але потрібно було бути ще й розумним. тільки за таких умов можна перемогти, зберегти честь вітчизни. а це і є основним завданням лицаря. герой розуміє, що переоцінив свої сили, прийнявши нерівний бій. і все-таки мужньо боровся до кінця. безстрашний роланд непохитно прийняв смерть і навіть вмираючи думав про свою країну.

на мою думку, образ лицаря роланда є актуальним і нині. а хіба наші українські військові не патріоти своєї держави? звісно, так! вони, ризикуючи життям, відстоюють і захищають нашу батьківщину від ворога.

отже, образ роланда є сучасним, тому що багато людей нашої рідної неньки україни готові відстоювати свою країну і віддавати свої життя за її свободу та незалежність.  

(вот несколько тебе идей)

в рассказе василия макаровича шукшина "обида" речь идет об обыкновенном житейском случае, свидетелем или участником которого может оказаться каждый из нас в любую минуту: в транспорте, в магазине, в любом учреждении. это, к сожалению, стало обыденной реальностью. речь идет хамстве, обыкновенном хамстве. сашке ермолаеву нахамила продавщица, ее поддержала очередь. и все это в присутствии крохотули-дочки, которая еще в силу своего возраста не может понять, что случилось, но сердцем чувствует, что эти тети и дяди "плохие", они обидели ее папу. и сашке стыдно перед дочерью за этих людей. как поступить ему? может, промолчать, повернуться и уйти? как говорится, лбом стену не прошибешь, только шишки себе набьешь. а этих людей словом не переубедишь. и грубиянку-продавщицу, и людей из очереди, поддержавших ее, особенно плаща-чукалова. но ведь далеко не каждый человек сможет хотя бы внешне спокойно перенести обиду. просто не сможет. тогда, может быть, проще на грубость ответить грубостью, отвести душу и тут же забыть о случившемся? как говорят в народе, когда не хватает слов, выражения. но опять-таки не каждый человек может опуститься до грубости и хамства. по своему складу он не может этого. но есть еще один аргумент — сила, к которому и решил обратиться сашка ермолаев. в данном случае этот аргумент — молоток. и только счастливая случайность, только вмешательство жены предотвратило катастрофу, иначе могло произойти непоправимое. в состоянии аффекта, не рассчитав силы, сашка мог бы убить а это уже самое страшное. как потом жить дальше, зная, что ты лишил жизни пусть и плохого, но человека. убить кого-то — это убить и большую часть своей души, самого себя. это однозначно. что может быть труднее и страшнее жизни с постоянным ощущением своей вины, вечными угрызениями совести? об этом страшно даже подумать. так как же быть? сам автор не дает однозначного ответа, но как бы между прочим говорит: " ведь мы сами расплодили хамов, никто нам их на парашютах не ". значит, он оставляет решение на совести каждого из нас. я лично в подобной ситуации просто бы расплакалась и долго не могла забыть происшедшего. а между тем беззаконие, произвол и хамство все умножаются. мы живем среди обозленных, агрессивно настроенных, грубых людей. и грубость, к несчастью, становится как бы нормой поведения и общения. если тебе спокойно, доброжелательно ответили, то ты воспринимаешь это не как норму, а как редкое и приятное исключение. и в этом мире зла все труднее жить каждому из нас и всем вместе. поневоле задаешь тот же вопрос, что и василий макарович шукшин: "люди, что с нами происходит? " да, что с нами происходит? к чему мы идем? в этом быстром ритме жизни, наверное, обязательно нужно найти минуту и вспомнить истину: "надо человеком быть". быть