Сочинение-эссе на тему: "мой лермонтов"
люди, которым близки произведения этого писателя, отзовитесь. сама я не люблю его. думаю, мне будет достаточно просто материала для сочинения(т.е. какие-то примеры из его произведений, описание произведений и т.п.)

228

341

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

tanro1

Литература

4,5(86 оценок)

ответ:

за свою небольшую жизнь михаил юрьевич лермонтов сумел создать множество замечательных поэтических и прозаических произведений.

мне, как и многим другим читателям, близка пейзажная лирика м. ю лермонтова. мир, описываемый поэтом, прекрасен и , в нём он пытается найти ответы на волнующие автора вопросы, через него он приближается к богу. разнообразны настроения и эмоции, описываемые м. ю лермонтовым в своих стихах: это и печаль осеннего леса, и задумчивость старого утёса, и жизнерадостность и юного серебристого ландыша.

особенно восхищает способность м. ю лермонтова выразить в стихах те эмоции, которые вызывает окружающий мир, умение увидеть красоту в самых, казалось бы, незначительных проявлениях величия природы, то как поэт описывает созерцание природы, которое приносит ему спокойствие, умиротворение.

я думаю, что образы, созданные м. ю. лермонтовым, интересны читателям спустя многие десятилетия потому, что они затрагивают человеческие чувства и эмоции, которые были и будут понятны людям разных эпох, представителям различных культур. каждый может найти в стихах м. ю лермонтова что-то, близкое именно ему. ещё один секрет успеха писателя – его искренность. только откровенно делясь с читателем своими чувствами и мыслями, автор может «достучаться» до него - заставить его сопереживать лирическому герою!

Nazar21793

Литература

4,5(38 оценок)

Нещодавно я подивилася фільм "Василівський острів", і він мене дуже вразив. Спочатку він видався мені якимось нудним. Йшлося про людей, що вже багато років жили в комунальній квартирі на Василівському острові у Санкт-Петербурзі.

У квартирі мешкали декілька родин. Три з них — дуже давно: вони чи їхні рідні жили тут ще до Великої Вітчизняної війни, а одна, грузинська сім'я — лише декілька років. Фільм починається з того, що всі мешканці квартири зібралися за поминальним столом, поховавши одну зі своїх сусідок.

Тут постає питання: кому ж дістанеться кімната, що звільнилася? І розгортається справжня "детективна" історія. Мешканці квартири намагаються якось розвідати, чи залишила небіжчиця заповіт. Ситуація не дуже гарна, та й поведінку сусідів навряд чи можна назвати інтелігентною. А тут ще й приїхала звідкись сестра померлої, яку теж вже не чекали побачити серед живих, та ще й захотіла поселити в цю кімнату свою онуку. Плани сусідів несподівано було порушено... Та не це найсуттєвіше. Не залишає байдужим історія життя цих родин.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, й усі чоловіки пішли на фронт, у квартирі залишилися лише жінки з малими дітьми та старі. Дві молодиці (в однієї двоє дівчаток, у другої на руках — троє малих) по-сусідськи товаришували між собою. їхні діти гралися разом. А тут війна, евакуюватися не встигли, опинилися у блокаді. Люта зима, голод — страшні то були часи... Про блокаду Ленінграда, мені здається, ще й десятої частки не розказано. Голодували тоді всі або майже всі. Про отих "майже всі" навіть говорити не хочеться. То окрема тема про людську підлість, або про тих, кого навіть людьми назвати не можна. У ті страшні 900 днів блокади виживали як могли. Сусідка, що мала двох дівчаток, працювала біологом в інституті. Там вони винайшли якийсь вітамінний напій з ялицевої хвої. І щоб врятувати своїх дітей від голодної смерті, вона потайки відливала невелику кількість того напою і приносила додому: по декілька крапель давала дітям.

Объяснение:

прости если не ...