Перевірити цей текст на граматичні та пункційні помилки.

в кінці дев'ятнадцятого на початку двадцятого століття у суспільстві виникла дискусія про роль і місце мистецтва у житті. у цій дискусії прийняли участь мисці. одним з митців була леся українка яка зробила твір давня казка.

в цьому творі йдеться річ о співці який допоміг одному лицарю скласти пісню. цю пісню він заспівав дівчині в яку був закоханий.потім вони повінчалися і лицар пішов у походи.у походах співці лицарям підіймати дух і за свої перемоги лицар став графом. роки шли, а золота все менш тоді граф почав красти у людей золото. митцям це не й вони почали співати що граф забирати золото у бідних. це була їдка сатира, сповнена народного гніву, ненависті до гнобителів, пройнята закликом до революційної розправи з народними кривдниками:

…чи блакитна кров проллється,

як пробити пану груди?

на пропозицію графа продати свій хист за “гарну хату”, за золото, поет відповідає так:

“не поет, у кого думки

не літають вільно в світі,

а заплутались навіки

в золотії тонкі сіті…”

отже, служіння літературі, поневоленому народові леся українка розуміла як участь у революційній боротьбі. на мою думку, митці не падати духом та відкривати очі на головне.

247

324

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

LinaPozniak08

Українська література

4,8(32 оценок)

Жили-були дід та баба і була в ні,наша казка не про те,не про старе і набридле,а про 21 століття.на 16 поверсі нового будинку жив собі тінейджер-цілком звичайний підліток,який весь час проводить за комп'ютером,але одного разу,після виходу з віртуального світу на вулицю,він зустрів бабусю,яка довго просила,щоб її перевели через дорогу,тінейджер був з тих людей,що пройшли повз,але повертаючись назад до дому він побачив.що бабуся пів дня стоїть на переході і просить по .тінейджер з жалився над бабусею і увімкнувши ввічливого парубка,погодився бабусі.він чемно підійшов,привітався,взяв її під руку і провів її аж до самого дому,бабуся подякувала і сказала: "дякую,хлопче,але чому ж ти не допоміг мені одразу,ти сильно поспішав? " "ні,певно я забув,що я людина"-відповів хлопець.бабуся не розгубилася і відповіла: "добре,що ти вчасно згадав і за це я виконаю твоє бажання". тінейджер подумав,що це жарт.хіба ви чарівниця? -з посмішкою сказав він. -так,проси,що хочеш,але подумай добре. -я хочу у мене все є,я знаю! я хочу подарувати щастя всьому світу.бабуся посміхнулася,плеснула в долоні і навкруги почали посміхатися люди,визирнуло сонечко із-за хмар і почали цвісти вишні і чарувати людей своїм запахом,все стало прекрасним.хлопець лунко почав сміятись,нюхати квіти,але коли повернувся до бабусі,щоб подякувати,її вже не було,вона таємниче зникла.пройшли роки,тінейджер став вчителем максимом вікторовичем,але на все життя запам"ятав,як колись зміг зробити світ трошки щасливим,бо вчасно згадав,що він людина