Ть написати твір «краще в pіднім краї милім полягти кістьми. сконати,
землі чужій. ворожій в славі й шані пробувати» (за поемою
миколи вороного «свшан-зілля»).

201

380

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

flow789456587

Українська література

4,8(49 оценок)

ответ:

хоч би про що писав микола вороний, завжди в його творах був присутній образ рідної землі. для поета не було нічого святішого за страдницьку, підневільну україну: вона снилася йому вночі, вона надавала снаги жити вдень. але не міг більше вороний бачити, як з неї знущаються і як вона сама дає з себе знущатися. і, маючи у серці синівські почуття любові до своєї батьківщини, пише поему “євшан-зілля”.

вороний не вигадав сюжет цієї поеми. відомо, що твір побудований на основі літописних джерел. не одне покоління передавало з рук у руки вічне перо, щоб закарбувати діяння давноминулих днів.

закарбувати словом у пам’яті тих, що жили, тих, що живуть, і тих, що житимуть. красива історична легенда дійшла і до миколи вороного, який зміг їй подарувати інше життя, інше “обличчя”. у своїй поемі автор звертається до синів українських, хоче, щоб вони не відверталися від своєї неньки україни, якій дуже тяжко бути у неволі та ще й бачити таку неповагу до себе.

сюжет поеми побудований ніби за літописом, проте звернений не до половців, а до нас – українців. князь володимир мономах “під

час походу” взяв у полон з ясирем улюбленого сина половецького хана, оточив “його почотом і розкошами догідно – і жилось тому хлоп’яті і безпечно, і вигідно”. час робить свою справу, і через якийсь період юнак почав забувати те, що відбувалося на рідній землі, забувати рідних батьків, рідні звичаї – забувати батьківщину.

дійшло до того, що “край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати” став хлопець.