Это всё из стих-ия. молитва михаил юрьевич лермонтов. только 3,5,6 номер

292

390

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

Kolelove050

Литература

4,4(77 оценок)

«всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає», – говорить у присвяті до своєї казки «маленький принц» антуан де сент-екзюпері. цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події малюк, а ось так – доросла людина. і ця відмінність вражає! «діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», – співчуває старшим малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов’язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. я вважаю, що сент-екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. очима малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, : турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому», ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «… інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». знайомимося ми й з королем, для якого «головне – щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не «дивні люди ці дорослі», – не розуміє їх малюк. але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, який «не смішний. мабуть тому, що він не думає про себе». старий викликає у малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети земля «гарна репутація». сент-екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. так постає перед нами наша рідна земля, сповнена, з погляду малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. на жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. та дорослі не помічають безглуздя, всяким «дурницям» великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, ширості – не бачать і тому не визнають. малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем. «добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», – вчить нас маленький принц. казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і . і хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. цей зірковий світ важливо пронести через все життя. говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх …».