Відгадай, хто або що це. запиши слова з апостолом. склади речення з двома сполученням слів.
1. зміїв м'ясо, п'є молоко, м'яка шерсть, живе на подвір'ї.
2. вміє гніздо, б'є дзьобом, п'є воду, з'їв черв'яка.
3. кам'яні стіни, дерев'яні вікна, олов'яні ручки. іть з завданням

204

422

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Natali20171

Українська мова

4,6(19 оценок)

ответ:

1. на вечерю мама приготувала м'ясо, я з'їв мясо, і вийшов на подвір'я, живе на подвір'ї наш котик боня.

2. на світанні горобчик б'є дзьобом об землю щоб знайти їжу, знайшовши черв'яка, горобчик з'їв черв'яка.

3. ми з класом поїхали на екскурсів в кам'янець подільський подивиьись на замок, замок був з кам'яних стін і ньому були дерев'яні вікна.

777sofia777

Українська мова

4,7(36 оценок)

Іменник – повнозначна самостійна частина мови, що має значення предметності і виражає його у словозмінних категоріях числа і відмінка та несловозмінній категорії роду.іменник виступає у мові найважливішою формою номінації, об’єднуючи в своєму складі слова, що служать для називання найрізноманітніших фактів дійсності і формування відповідних понять до них. і. позначає предметність у найширш. розумінні цього слова. це як явища матер. світу, так і осіб, інших істот і орг-мів, назви речовин і матеріалів, назви нематер. сфери (почуття/ стани/ дії). і. подібно до прикметника і дієслова може вказувати на ознаку, дію. але різниця полягає в тому, що прикметн. виражає ознаку, властиву певному предмету, а іменник називає опредмечену ознаку. іменники відмінюються за відмінками, змінюються за числами та мають чол.,жін. та сер. рід. за характером відмінкових закінчень іменники в укр. мові поділ-ся на iv відміни. іменники і та іі відмін за характером закінчень поділ-ся на тверду, м’яку і мішану групи. на грунті взаємозв-ку між семантичними і граматичн. ознаками виділяють такі лексико-граматичні категорії імен.: “конкретні / абстрактні назви” > конкретними вважаємо назви, які виражають поняття, що відображають предмети навколишн. дійсності, які сприйм-ся людиною за органів чуттів: – назви предметів, речей (стіл, ручка, пальто); – явища природи (дощ, сніг, море); – назви істот (собака, кіт, вірус, дитина); – одиниці виміру (кг, рік, тиждень, день); абстрактні – це загальні поняття, що їх людтна безпосередньо органами чуття не сприймає. назви якостей, властивостей (доброта, уважність); назви процесів, станів; назви узагальнених наукових понять тощо. морфологічні ознаки абстрактн. іменників: – наявність таких суфіксів –ань, – ень,-інь за значенням опредмеченої дії чи стану: зубожіння, ходіння; – ств, – цтв: новаторство, знайомство, неуцтво; – ість (значення опредмечена дія): – от (опредмечена дія, стан): дрімота; – ок: здобуток, порядок; конкретні назви мають переважно форми однини, множини; абстрактні вживаються лише в однині. збірні іменники – серед заг/ конкретн. назв виділяється окрема лексико-грам. група збірних іменників. зб. іменн. позначають сукупність …, які мисляться як одне неподільне ціле. формальними показниками зб. ім. є словотвірні суфікси із значенням збірності: нульові суфікси: молодь, юнь, рвань, люд, гниль; -ств, – цтв: студенство, козацтво, юнацтво; -ня: офіцерня, комашня; речовинні іменники – ці іменники позначають найрізноманітніші матеріали, речовини і продукти природного походження, або ж виготовлені людиною.