Використовуючи знання з ист укр, охарактеризуйте епоху,коли в украини зявылыся перши друковани кныгы.

224

253

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Улька9Пулька

Українська література

4,6(100 оценок)

Xvi — перша половина xvii ст.велике значення для культурного життя україни мав винахід друкарського верстата. попередником книгодрукування в європі був однобічний друк з дощок, на яких вирізали окремі сторінки тексту й зображення. перші спроби книгодрукування зробив голландець л. костер у першій половині xv ст. з часом був винайдений прилад для відливання металевих літер, з яких складався текст для друку. таким новим способом була надрукована перша книга — біблія. винахідник такого способу книгодрукування німець иоганн гутенберг дуже багато зробив для розвитку й поширення освіти. перші книжки церковнослов'янською мовою та кириличним шрифтом надрукував швайпольт фіоль у кракові 1491 року. це — октоїх та часослов. за це він був звинувачений у спробі поширення православ'я. справу передано до краківського суду, але фіоль утік до угорщини. на початку xvi ст. до друкарства долучився франциск скорина. доктор філософії і медицини, він був першим перекладачем біблії старобілоруською мовою. у празі 1517 року ф. скорина видав кирилицею псалтир і біблію руську (1519 року), а вже у вільно — «малую подорожню книжицю» (1522 року) [апостол (1525 року). велику роль у розвитку друкарської справи в україні відігравали братства. майже всі братські школи відкрили при собі друкарні. спочатку з'явилися друковані священні книги, латинські й польські видання, перекладені українською мовою, абетки для українських школярів. найбільшими центрами книгодрукування стали львівська братська школа, острозька академія та києво-могилянська колегія. мали свої друкарні церкви й монастирі. при києво-печерській лаврі був створений великий друкарський дім, який обслуговував увесь київський край. з цієї друкарні виходили якісно надруковані церковні книжки та наукові публікації з чудовими малюнками та зображеннями святих. чимало дослідників обстоюють думку, що у львові друкарня існувала з 1460 року, а зачинателем українського друкарства був її засновник міщанин степан дропан. щоправда, до нашого часу не дійшли книжки його друку. іван федоров (федорович). одним з перших українських друкарів уважають івана федорова (федоровича), який на доручення московського царя івана грозного разом із петром мстиславцем створив у москві друкарню й почав видавати книжки. 1 березня 1564 року видано апостол, 1565 року — часословець. московські ченці, що мали добрий заробіток з переписування книг, звинуватили друкарів у зв'язках з нечистою силою. підбурений ченцями натовп спалив друкарню, а самі друкарі, рятуючи життя, втекли до білорусі. тут і. федоров за литовського магната г. хоткевича заснував нову друкарню, отримавши для цього окреме село. перебуваючи в заблудові, 1569 року випустив євангеліє іван федоров учительне, а наступного року — псалтир. згодом друкар перебрався до львова, де 1574 року видав «азбуку» і апостол. невдовзі переїхав до острога. тут 1580 року надрукував новий заповіт і псалтир, а 1581 року — знамениту острозьку біблію. сучасники відзначали оригінальність усіх книг, надрукованих федоровим: він не тільки знайшов нові технічні засоби, щоб створити зручні для читання та красиві книжки, але й здійснював редагування текстів, замінюючи малозрозумілі старослов'янські вирази українськими. і. федоров був не лише друкарем, а й справжнім просвітником і великим подвижником української культури.

nik19991

Українська література

4,8(67 оценок)

Одним із центральних образів твору є полковник шрам, «по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду - старий козарлюга» . отримав він ці шрами вздовж і впоперек у боях із хмельницьким проти ляхів, де ніхто краще його не ставав до бою, за що козаки й прозвали його шрамом. найвірніший однодумець сомка, справжній патріот україни, воїн, козак, одночасно піп і полковник, для нього мірилом власних і чужих вчинків є інтереси україни, за долю якої він уболіває всім серцем. без плачу й жалю прощався із мертвим тілом сина, що його сім раз наскрізь було пробито кулями, але гірко плакав, що «вкраїна розідрана надвоє, проте усім байдуже! » . і лише віра в те, що не одного його турбує майбутнє рідного краю, може звеселити його. таким він виховав і сина. «орел, а не козак! » - говорить про нього василь невольник. а батько полковник шрам, почувши таке про сина, роздумує: «нехай лучче поляже од шаблі і од кулі, аби за добре діло, за цілість україни, що ось розідрали надвоє». диву даєшся, коли читаєш такі роздуми. перш за все для нього - козацька честь, гідність, а потім уже батьківська любов. це людина цільна, мужньої і суворої вдачі, але майже зовсім позбавлена душевної теплоти і сердечності. лише його ліричні роздуми про київ, який «велика слава не раз осіяла і великі злигодні… з усіх батьків збирались» - щирі, пересипані пестливими словами, лагідністю, ніжністю. і знову козацьке серце просило битв за рідну землю, знову воно рвалося у бій за україну, об’єднану, вільну, щасливу! за її майбутнє, за майбутнє українського народу і віддає полковник шрам своє життя, не врадивши нічого лихої української долі. хоч же і полягли головами славні козаки, лицарі запорізькі, хочь і вмерли лютою смертю, але не вмерла, не полягла їх слава. і буде їх слава вічна поміж земляками, поміж літописами, поміж усіма розумними головами» .