20 і!

поясніть, будь ласка, це нормальною мовою для тупих людей:

"кодекс академічної честі є актом етичного регулювання академічної діяльності — зводом морально-етичних правил професійної поведінки та норм навчальної та наукової діяльності представників окремої соціальної групи — членів академічної спільноти, що регламентує стандарти соціальної поведінки учасників академічної діяльності, приписуючи обов'язковість їх виконання усіма представниками зазначеної соціальної групи.
кодекс академічної честі (доброчесності) зазвичай оформлюється як документ, що схвалюється як найбільш широким представництвом відповідної соціальної групи академічної спільноти. у зв'язку з цим зазначені акти етичного регулювання мають універсальні норми та локальну складову, що, як правило, залежить від конкретного соціокультурного контексту та обставин, що постійно змінюються.
як правило, вони є сукупністю нормативних вимог, які ґрунтуються на попередньому досвіді, ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді членів відповідної соціальної групи академічної спільноти та не мають жорсткої юридичної фіксації."

дуже !

181

282

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

KarinaKrasko

Українська література

4,8(14 оценок)

Яхз как эти делать ! по подробней

alyo7na

Українська література

4,6(67 оценок)

У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт.

Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана... Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік. Здається, що ніколи ми не дізнаємося, чи переможуть добро, мир на нашій планеті.

Відомо, що Бог — це, перш за все, Любов. Любов до усього: до тварин, до травиці, до сонця, до землі, до пташини у небі, до матері, до коханих, до усього людства. Але чи багато зараз на Землі людей, які б дбали про усіх на цій планеті? Більшість з нас чомусь забули про милосердя, взаємодо доброту, яких нас вчить священне писання, і намагаються жити за якимись новими законами, які більше скидаються на "вовчі".

Мабуть, це і є ота одвічна боротьба добра і зла, про яку так багато говорять та пишуть.

Про цю боротьбу розповідали нам ще наші старенькі бабусі та дідусі — це казки. Чомусь у казках справедливість, правда — добро — завжди перемагають, незважаючи на, здавалося б, дуже важкі та нелегкі перешкоди. Знешкоджують і різноманітних страховиськ, і жахливих відьом, і нахабних мачух, і підступних тварин. Завжди у казках є щасливий кінець, який так і приваблює маленьких читачів та слухачів. Дітлахи знайомляться з ними з великою цікавістю, намагаючись наслідувати саме добрих героїв, маючи у маленьких серцях вже немалу ненависть до того ж Кощія чи Баби-Яги, які виступають завжди з поганого боку. А добрі Івани-царевичі, хоробрі солдати, богатирі стають втіленням дитячих мрій і наслідувань. Казки, я гадаю, саме і вчать доброті, милосердю, любові маленьких дітей; вони ніби є їхніми першими вчителями, хоч і у чарівному світі.