Напишіть стислий зміст думи «сокіл і соколя»

у неділю барзе рано-пораненьку
налетіли соколи з чужої далекої сторони,
да сіли-упали в лісі на преудобному дереві на орісі,
да звили собі гніздо шарлатноє,
знесли яйце жемчужноє,
да і сплодили собі дитя —
бездольноє, безродноє соколя.
як полетів ясен сокіл у чистеє поле
живності доставати;
ой да живності не достав,
а соколя своє, бездольне, безродне дитя, утеряв.
то сокіл прилітає —
аж його соколяти немає.
то сокіл літає та орла питає:
«орле-брате, чи не бачив ти мого соколяти,
безродного, бездольного дитяти?
чи його сильні дощі затопили,
чи буйні вітри заносили?
«соколе-брате, твого соколяти
ні сильні дощі не затопили,
ні буйні вітри не заносили:
а йшли стрільці-булахівці,
та й набачили твоє гніздо шарлатноє,
та взяли твоє соколя, бездольне, безродне дитя,
та у срібні пута запутали,
жемчужжю очі завішали,
та понесли у город, у цари город
до івана богословця.
а іван богословець по ринку ходить,
твоє соколя безродне, бездольне на руці носить.
та якби ти, соколе-брате, добре дбав,
та над город, над царигород налітав, та на валу сідав,
та якби ти жалібно квилив і проквиляв,
щоб твоє соколя зачувало
та смутно ся мало, і головку склоняло,
і крилечка опускало.
ой то чи не мог би іван богословець
великого милосердій мати:
чи не звелів би він з його ніг
срібних путів познімати,
коло очей жемчужі позбирати;
та чи не звелів би він його на вал виношати? »
так сокіл добре дбав,
і на город царигород налітав,
і на валу сідав, жалібно квилив-проквиляв,
то соколя зачувало,
смутно ся мало,
головку склоняло і крилечка опускало.
ей, тож-то він, іван богословець,
велике милосердіє мав,
срібні пута з ніг познімав
і жемчуж коло очей познімав
та й звелів його на вал виношати:
«то як буде воно утікати,
так я велю його взнов забирати
та до мене приношати! »
а сокіл налітав, та на крила взяв,
та на високу висоту-гору підношав:
«ей, соколя моє, бездольне, безродне!
лучче ми будем по полю літати
та собі живності доставати,
аніж у тяжкій неволі у панів проживати.
ей, тож-то у панів єсть що пить і їсти,
та тільки не вілен світ по світу походити»
ей, як то б’ється птиця об птиці,
а родина об родині,
ей, то так-то б’ється отець і мати
об своїй кревній дитині.
дай, боже, на здоров’є на многі літа
всім православним християнам,
на многі літа,
до кінця віка!

101

412

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

paveldol2007

Українська література

4,4(84 оценок)

Сучасний напружений темп життя людського іноді спонукає забути те хвилююче і проникливе почуття трепету в душі, коли, закриваючи очі, бачиш усе навколо привабливим, омріяним, далеким від суворої дійсності.не дивно, що залишилося мало місця в людьських думках для таких світлих переживань і емоцій, названих романтичними ще в часи лицарів.життя вимагає прагматизму, тверезих і виважених вчинків, не мрій, а рішучих дій, які забезпечать матеріальне благополуччя. а про духовне нині нерідко забувають. тому і викликають подив (а іноді і презирство) замріяні, тихі і спокійні люди, яких, маючи хибні уявлення про психологію, умовно називають меланхоліками. хоча, якщо заглибитися в термінологію, то лише зазначеними ознаками обмежити меланхолічний тип темпераменту неможна. на противагу задумливому романтику сьогодення наполегливо пропонує людину з натурою дієвою, раціональною , позбавленою будь-яких романтичних сподівань. людство, як вид, повсякчас змушене спрямовувати свої сили на виживання, і тому в різні часи ставить перед собою різні ідеали, які покликані в боротьбі за місце під сонцем. та, мабуть, не слід виправдовувати нехтування романтичними почуттями непростою дійсністю. згадаймо різні історичні епохи: знайшлося місце у жорстокому середньовіччі романтичним пориванням науковців, які висунули сміливі гіпотези щодо будови всесвіту, не боячись інквізиції; і сьогодні актуальними залишаються літературні шедеври поетів-романтиків, створені у часи буремних воєн та революцій. певно, їм теж приходилося непросто зі своїми романтичними мріями. та, як бачимо, те, над чим глузливо сміялися, та що безпощадно переслідували, стало великими відкриттями та мистецькими шедеврами.