Ответы на вопрос:
ответ:
объяснение:
мій дідусь іван сидить на чолі великого овального столу у просторій
залі свого будинку. за цим столом щороку збирається його велика родина на
сімейні урочистості. діти, онуки, правнуки… всі ми вважаємо за велику честь
знаходитися в цьому домі за одним столом. сьогодні діду виповнилося 85 років.
він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою,
яскравими синіми очима. одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість
краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного,
богемного вигляду.
мій дід – успішна людина. все, що він має, заробив
своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». він народився у
глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого. батько загинув на війні,
коли хлопчикові виповнилося шість років,
залишивши сиротами чотирьох дітей. напевно, зайве буде розповідати, як важко
йому прийшлося у житті.
та була в нього одна риса, яка й стала запорукою
його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. а мріяв тільки
про одне – вивчитись. з свого богом забутого села він до далекої
незнайомої москви. і там якимось чудом вступив до інституту. вчитися було
страшенно важко. але здолав і науку. а потім почав працювати за фахом. чесно
працював. він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і
послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не
шкодувати себе, віддаватися обраній справі. ось тоді й почав приходити успіх.
отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає,
той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. все дуже
просто.
ответ:
у моєму віці слід мати взірець для наслідування. це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати. григорій савич сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. кілька десятиліть xviii століття я б хотів назвати “добою григорія сковороди”. до творів григорія савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. але найголовнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя.з молодості й до останніх днів сковороду цікавила проблема щастя. сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. мені дуже подобається те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. згадаємо: “у суперечці народжується істина”. саме за це він отримав прізвисько “український сократ”.григорій савич, вже будучи досвідченим ученим, чимало подорожував україною і країнами західної європи. усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. у мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним божого задуму.нинішній світ зробився дещо старшим.
объяснение:
Популярно: Українська мова
-
Виктория8987343694012.07.2020 22:02
-
ermakovaaaa07.12.2020 08:08
-
burvan198724.11.2021 04:21
-
polibfbxbdbdbcb10.05.2022 02:24
-
sonyaflayps2902.06.2023 23:44
-
cherrpaha27.04.2023 22:18
-
dhsjkhd22.04.2022 01:54
-
ryjakomsp00lne21.09.2022 04:16
-
viktoria12398765001.03.2022 22:00
-
dashabur200526.05.2021 07:28