Порівняльна характеристика шарікова і швондара за твором собаче серце.

202

320

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

nikitabeg

Литература

4,4(35 оценок)

Відповідь : швондер : булгаков показує читачеві колосальну різницю між героями. швондер молодий, дурний і все його вузьке мислення зводиться до споживчого режиму. пролетар радий появі нового «мешканця». він наївно вірить, що з такого як шариков може вийти повноцінна «робоча одиниця», яка легко піддається навіюванню.автор показує і своє різне ставлення до героям. він не дарма малює швондера дріб’язковим, сумним підбурювачем. пролетар є фанатиком режиму, не представляє життя «по той бік» і ні з ким не рахується.шаріков : за натурою шариков був нахабний, самовпевнений, жадібний і хтивий тип. він не був вдячний професорові за «порятунок», а навіть навпаки погрожував преображенському «розправою». поліграф при кожному зручному випадку намагався довести свою «значущість». під впливом пролетаря швондера, всіляко дошкуляв професору.він це робить з корисливих цілей, з погрозами і порожніми обіцянками.всі людські пороки булгаков вклав в шарикова. озлобленість, вульгарність, заздрість, невігластво, дурість і неповагу до інших, все вмістилося в образі однієї «істоти». шариков для автора був як уособлення якоїсь рукотворної «помилки всього людства» в цілому. і цю помилку не завжди можна виправити.він це робить з корисливих цілей, з погрозами і порожніми обіцянками.

ЯестьПаша

Литература

4,7(3 оценок)

да всем интересно о чем заставляет задуматься.Да есть несколько вариантов которые мы задумались.

Анализ Стихотворения

«Анчар» (1828) пронизан гораздо более мрачным, чем «Послание в Сибирь», настроением и рисует трагические последствия отсутствия свободы. Стихотворение по сюжету напоминает . Пушкин сопоставляет зло природы и зло владыки, который нарушает запрет приближения к древу, несущему смерть. Все живое избегает прикосновения к анчару, и в природе это зло обуздано одиночеством («К нему и птица не летит, и тигр нейдет»). Анчар — «один во всей вселенной». Князь нарушает закон природы, посылая человека «властным взглядом». Зло, существующее в природе как угроза, получает возможность осуществления. Зло рождает зло:

А князь тем ядом напитал

Свои послушливые стрелы

И с ними гибель разослал

К соседям в чуждые пределы.

Неограниченная власть одного человека над другими оказывается гибельной не только для «белого раба», но и для соседей князя.