Аналіз вірша "дівча" андрій малишко дівча стояло і співало, сріблясту ниточку вело про те, що радості замало і зло людині — всюди зло; без батька й нені, в самотині, убогий вичахне обід, що тяжко жити сиротині, і шлях — не шлях, і брід — не брід. а від петрівців, з синьодолу, із трав, із неба — звідусіль нам осінь винесла до столу солдатський хліб, росу і сіль. і так хотілось, як на свято, в людському щедрому гурті, всю землю з радістю віддати отій маленькій сироті; щоб стала осінь біля тебе — весною щедрості, дитя! ревло над шляхом сиве небо про світ, сирітство і життя.
133
285
Ответы на вопрос:
Популярно: Українська література
-
Fanapav28.04.2021 01:53
-
45r77yf09.01.2021 09:31
-
mrnazar22807.02.2023 00:27
-
zalikmap08ic710.11.2022 16:28
-
Margaritka130713.12.2021 17:11
-
pilipenkorita307.01.2023 08:40
-
rudembatalov30.05.2022 01:30
-
дарья164021.10.2022 13:56
-
keramix24.01.2023 13:51
-
Selik123407.11.2021 04:00