1. економічно найрозвинутіший регіон україни на початку xx ст. а київщина в катеринославщина б поділля г волинь 2. яка галузь промисловості наддніпрянської україни була найрозвинутішою? а машинобудівна в електротехнічна б вугільно-металургійна г суднобудівна 3. на який етап перейшов український визвольний рух на початку xx ст.? а академічний в культурницький б політичний г науковий 4. назвіть першу політичну партію наддніпрянської україни. а українська радикальна партія б українська соціал-демократична робітнича партія в українська революційна партія г українська народна партія 5. діяльність столипіна мала на розвиток україни а позитивний вплив б негативний вплив в суперечливий вплив 6. у сільському господарстві наддніпрянської україни початку xx ст. були високорозвинуті галузі, такі як а вирощування соняшнику б вирощування зернових культур в тваринництво г вирощування овочів 7. на початку xx ст. наддніпрянська україна а завершила модернізацію і досягла високорозвинутого індустріального суспільства б перебувала на початковому етапі індустріалізації в не вийшла з рівня аграрно-ремісничого суспільства г була на рівні відсталого напівкріпосницького суспільства 8. у промисловості західної україни на початку xx ст. переважали а великі підприємства фабрично-заводського типу б кустарне ремесло з переважанням ручної праці в мануфактурне виробництво г монополістичні об’єднання 9. у сільському господарстві західної україни панувало а дрібне селянське господарство б товарні селянські господарства фермерського типу в великі поміщицькі господарства г державні аграрні господарства 10. обсяг громадянських прав, якими користувалися українці на початку xx ст., в австро-угорській імперії був, порівняно з російською імперією а вужчим в однаковим б ширшим г для порівняння немає підстав 11. західна україна була регіоном а куди на сезонні заробітки щорічно прибували заробітчани з франції та німеччини б звідки селяни виїжджали в пошуках роботи і засобів до існування в сусідні країни та в америку в великого попиту на робочу силу г досягнення попиту й пропозиції на робочу силу 12. на якому етапі становлення індустріального суспільства перебувала західна україна? а початковому б завершальному в середньому г на рівні аграрно-ремісничого суспільства 13. основними вимогами українських депутатів у галицькому сеймі та австрійському парламенті на початку xx ст. було а надання незалежності східній галичині б проведення соціальних реформ, поліпшення економічного становища селянства в надання українським землям політичної автономії у складі австро-угорщини г реформа парламенту і розширення виборчих прав українців д адміністративний розподіл краю на східну і західну галичину

225

269

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

Olesya1502

История

4,4(75 оценок)

Ведущую роль в арабской литературе играла поэзия (трудовые, колыбельные, охотничьи песни); рано сложились жанры критики врага (хиджа), похвальбы (фахр), песни-мести (сap), траурной песни, или элегии (риса), а также элементы любовной и описательной лирики (насиб и васф). В глубокую древность уходят зачатки художественной прозы: ораторская речь, рассказы о битвах племён (Айям аль-Араб) и др. памятных событиях. Поэзия V—VII веков была периодом расцвета и стала в арабской литературе своеобразным эталоном поэтического языка, метрики и эстетических идеалов, надолго определив тематику и художественные приемы. Основными литературными формами древней арабской поэзии были касыда и аморфный фрагмент (кыта, мукатта). Характерная особенность арабской поэзии — монорим; каждый стих, как правило, состоит из одного предложения и является самостоятельной смысловой эстетической единицей.

Арабские предания сохранили имена приблизительно 125 доисламских поэтов (конец V — 1-я половина VII века), в их числе Имру аль-Кайс (500—540), которому приписывают создание классического типа касыды; Тарафа (543—569), Аль-Харис ибн Хиллиза аль-Йашкури (англ.) (ум. 570), Зухайр ибн Аби Сульма (530—627), Антара ибн Шаддад аль-Абси (525—615) и др.

Первым памятником арабской письменности был Коран получивший широкое признание как лучшее произведение литературы на арабском языке[1]. Влияние Корана ощущается во всей последующей арабской литературе. Выдающимися поэтами этого времени были Кааб ибн Зухайр (? — 662), Хасан ибн Сабит (? — 674), Абу Зуайб аль-Бига аль-Джади (? — 699). При дворе Омейядов слагали стихи поэты аль-Ахталь (640—710), аль-Фараздак (641—732), Джарир (653—733). Новые явления в поэзии этого периода наблюдаются в аристократической среде крупных городских центров Арабского халифата, где получила развитие любовная лирика в виде коротких стихотворений. Яркими представителями этого жанра были Умар ибн Абу Рабиа из Мекки (641 — ок. 712/718), Аль-Ахвас (араб.) из Медины, халиф Валид II из Дамаска.

В бедуинской среде в Аравии возникла плеяда певцов идеальной, или «узритской» (от названия племени узра), любви. Позднее о знаменитых любовных парах (Джамиль и Бусайна, Маджнун и Лейла, Кайс и Лубне) были сложены романтические повести. С середины VIII века всё большее участие в создании арабской литературы наряду с арабами принимают представители завоёванных народов. В Арабском халифате усилился интерес к изучению арабской старины, разрабатывалась теория языка, стиля и метрики, осуществлялись переводы важных сочинений древности на арабский язык. Для развития прозы особое значение имели переводы со среднеперсидского (пехлевийского) языка. Ибн аль-Мукаффа перепел «Калилу и Димну». Наблюдается некоторое обновление арабской поэзии, выразившееся в предпочтении касыде — коротким изящным стихотворениям с самостоятельной темой и в «новом стиле» (бадит). Зачинателем «нового стиля» является поэт Башшар ибн Бурд (ум. 783).