Нужен краткий конспект на тему правление павла i

павел i был сыном петра iii и екатерины ii. родился 20.09.1754 года. с ранних лет его обучали грамоте и разным наукам. будущий император изучал , , иностранные языки и .

по воспоминаниям его учителей, павел был человеком живого ума, прекрасно одаренным от природы. детство у него было тяжелым, он рано лишился отца. причем лишился, как он сам считал, по вине матери. петра федоровича павел любил,и не мог простить матери его смерть.

павел i был сыном петра iii и екатерины ii. родился 20.09.1754 года. с ранних лет его обучали грамоте и разным наукам. будущий император   изучал , , иностранные языки и .

по воспоминаниям его учителей, павел был человеком живого ума, прекрасно одаренным от природы. детство у него было тяжелым, он рано лишился отца. причем лишился, как он сам считал, по вине матери. петра федоровича павел любил,и не мог простить матери его смерть.

в 17 лет екатерина ii женила сына на принцессе вильгеьмине, при крещении нареченной натальей алексеевной. во время родов наталья умерла.

в 1776 году павел i женился во второй раз. наследника престола стала софия-дороте, которая при крещении приняла имя мария федоровна. мария федоровна была в родстве с королем. видимо под влиянием жены, ему начали нравиться многие обычаи.

тем временем отношения между павлом петровичем и екатериной ii становились все более прохладными. после венчания, екатерина ii подарила гатчину. фактически эта была самая настоящая ссылка, попытка удалить наследника от двора.

здесь в гатчине, у павла i появляется своя армия, ему присылают полуроту матросов, пехотный батальон, кирасирский полк. павел петрович много времени уделяет своим солдатам. организует различные   учения и смотры.

в 1777 году у него родился сын, нареченный александром. мальчика сразу же забрали у родителей, и его воспитанием занимались люди, назначенные самой императрицей.

павел и мария могли навещать сына лишь по особым дням. павел пытался было участвовать в политической жизни страны, но мать пресекала любые его начинания и инициативы.

после смерти екатерины ii, на царство венчали павла i. на престол павел петрович вошел, не имея больших навыков государственного . когда он стал монархом, ему уже было 42 года. он был уже состоявшейся, яркой и незаурядной личностью.  

самым первый его делом на престоле было коронование петра iii. прах отца был извлечен из могилы, был проведен обряд коронации, и последующего перезахоронения петра iii в петропавловском соборе, рядом с екатериной ii.

Литовські князі започаткували звільнення українських земель від монголо-татарського іга. Зміцненню позицій литовських можновладців на українській території сприяли династичні зв’язки з галицько- волинськими князями, що давало їм змогу бути законними претендентами на місцеві княжі престоли. Тому літописи й відзначають, що володарі Литви «не стільки силою, скільки мудрістю воювали». Українці досить спокійно поставилися до литовської експансії, оскільки влада литовців не була репресивною, самі литовські князі спочатку були православної віри, руська мова стала загальнодержавною. Крім того, люди бачили в Литві можливого захисника проти жорстоких набігів татар. Були прийняті й руські норми права, назви посад тощо. Тому держава часто називалася Литовсько-Руським князівством. Великому князю належала законодавча, виконавча, судова та військова влади.

У цей же час поширює свою експансію на українські землі Польща. Після тривалої боротьби у 1387 р. їй вдається захопити Галичину.

Буковина з 1359 р. входить до складу Молдавського князівства під назвою Шипинської землі, Закарпаття — у другій половині XIII ст. — до складу Угорщини. Таким чином, у XIII-XIV ст. українські землі були розчленовані та увійшли до складу різних держав.

Литва мала певну автономію, за нею залишилися білоруські землі, а Польща приєднала українські, поділивши їх на 6 воєводств. Становище українців різко погіршилося, проте унія 1569 р. мала для України й деяке позитивне значення: знову більшість українських земель об’єдналася в межах однієї, хоч і ворожої українцям, держави, що інтенсифікувало зв’язки між ними; прискорилася колонізація Подніпров’я.

Після Люблінської унії на українських землях водночас із згортанням національного політичного життя та економічним закабаленням населення, наступом на права і свободи місцевої людності та знищенням її мови і культури польська влада прагне нейтралізувати роль православ’я, змінивши його католицькою вірою. Для Польщі окатоличення українських земель мало сприяти забезпеченню консолідації та єдності держави — Речі Посполитої.