Сочинение 200 слов на тему что делает человека добрее. основная часть по рассказу юшка

105

260

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Михаил1946

Литература

4,7(33 оценок)

Может ли человек стать добрее? возможно ли развить, «увеличить» в себе доброту? каким образом? на мой взгляд, не что-то, а кто-то может сделать человека добрее. и этот «кто-то» - сам человек. если стараться отвечать на добро добром, не помнить обид, совершать поступки, в основе которых забота об окружающих, то можно стать добрее. иными словами, в этом вопросе важно самовоспитание. за примерами обратимся к известным произведениям писателей.повесть в.железникова «чучело» - это непростая и жизненная девочки лены, взявшей на себя чужую вину. подружившись с димкой сомовым, лена видела в нём только хорошее: смелость, доброту к животным, заботливость. но однажды димка смалодушничал и выдал секрет одноклассников учительнице. стремясь другу, лена объявляет, что это она рассказала маргарите ивановне о побеге в кино, и тогда класс объявляет ей бойкот. начинаются страшные дни. но мы видим, как в страданиях закаляется характер героини. она начинает видеть в ином свете свои прежние поступки. словно обнажается раненая душа: раньше она думала, что весёлые – теперь понимает, что они злобно смеялись над ней и над её дедушкой. ей стыдно: оказывается, она была со всеми заодно, предала дедушку, когда хохотала над прозвищем «заплаточник». в финале повести уже не лене, а сомову объявляют бойкот, так как правда раскрылась. но ленка бессольцева почему-то отказывается участвовать в возмездии. «я была на костре», - говорит она. выходит, испытания не озлобили её, а, напротив, сделали добрее - более отзывчивой, восприимчивой к чужой боли. под влиянием лены и васильев решается не быть как все и отказывается участвовать в травле сомова. итак, стать добрее человек может сам или с другого.об этом же говорит странник лука из пьесы м.горького «на дне». он убеждён, что тюрьма и сибирь не могут научить добру, а человек может. на страницах пьесы он представлен не в развитии, а как сформировавшаяся личность, но мы догадываемся, что в прошлом луки было много испытаний и лишений. не случайно он замечает о себе: «мяли много, оттого и мягок». перенесенные беды, однако, не ожесточили его, а научили сострадать, жалеть – иными словами, герой стал мягче, добрее к людям. в сибири он воров, которые хотели залезть на дачу, и они, по его словам, оказались хорошими людьми. каждому ночлежнику лука находит слово утешения, даёт советы, позволяющие хотя бы на время отрешиться от жестокой реальности «дна». он заявляет, что «и жуликов уважает», что вовремя человека хорошо бывает. эти истины он вынес, вероятно, из своего жизненного опыта, усвоил на практике. таким образом, снова подтверждается мысль о том, что человек сам может сделать себя добрее.рассердившись на ближнего, обидев приятеля, не стоит ссылаться на жестокую действительность и тяжёлые времена. человек может сохранить и взрастить в себе доброту! и мир станет добрее.(435 слов)

мыпоммрт

Литература

4,5(93 оценок)

П'єса Бернарда Шоу "Пігмаліон" була написана у 1913 році, невдовзі перед початком першої світової війни, за мотивами міфа про скульптора Пігмаліона, який, створивши статую прекрасної Галатеї, закохався в неї до нестями й силою свого кохання за до богині Афродіти зумів вдихнути в неї життя. Закінчується цей давньогрецький міф щасливим союзом Пігмаліона та Галатеї.

У версії, яка запропонована драматургом, у ролі Галатеї з'являється лондонська квіткарка Еліза Дулітл, а Пігмаліон, що оживив її, — професор фонетики Хіггінс. Бернард Шоу яскраво демонструє свою віру в безмежні можливості людини: звичайній бідній замазурі Елізі з надзвичайною легкістю дається не тільки оволодіння англійською літературною мовою, перед нею відкриваються справжні багатства духовної культури, які застигли в музиці, книгах, й вона жадібно вивчає їх. Елізу не просто приймають за справжню леді на великосвітському прийомі — розумна, талановита, вона стає по-справжньому гармонійною особистістю, яку, навіть самі того не бажаючи, створили професор Хіггінс та полковник Пікерінг. Еліза закохується у професора Хіггінса, але той не відповідає їй взаємністю, проте й відпустити Елізу зі свого дому не хоче, погрожуючи, що, мовляв, Еліза знову потрапить на саме "дно" Лондона.

Дійсно, вирісши в одному із найбідніших лондонських кварталів, Еліза була звичайною, простою дівчиною, яка вважала за щастя, коли їй вдавалося продати кошик фіалок. Вирісши без матері, не відчуваючи батьківського піклування й сердечної теплоти з боку п'яниці-батька, який був сміттярем, Еліза все ж не втратила людяності, доброти, почуття власної гідності. Вона не тільки багато чому навчилася у професора Хіггінса, а й ретельно працювала над самовдосконаленням. Це дівчина зі стійким характером. Коли закінчується холодний експеримент професора Хіггінса, Еліза стає перед вибором: залишитися на "пташиних правах" у професора Хіггінса, ризикуючи кожної миті бути викинутою на вулицю (характер у професора досить жорстокий і непостійний), чи піти з дому? І вона обирає друге. Високе почуття людської гідності не дозволяє їй жити в цьому будинку на правах якоїсь приживалки. Навчившись прекрасної літературної мови й вишуканих світських манер, Еліза зовсім не змінилася внутрішньо: залишилася такою ж трудівницею, чесною, справедливою людиною, якій притаманне почуття гордості, власної гідності. І хоч вона отримала душевну травму (Хіггінс не поділяє її почуття), я думаю, що Еліза зуміє вистояти, не зігнутися від життєвих бур. А знання, здобуті цю, наполегливість і рішучість до їй у житті. Можливо, вона стане продавщицею у квітковому магазині, як мріяла раніше. А може, гувернанткою чи навіть асистенткою у професора Непіна. Її прекрасні здібності і старання, звичайно, до їй у цьому. І цілком імовірно, навчаючись далі, вона стане видатним лінгвістом, навіть перевершить свого вчителя Хіггінса. У неї для цього є всі можливості й бажання. А хотіти — значить могти.