Ответы на вопрос:
вірш «ти знаєш, що ти — людина? » по-симоненківськи простий, доступний для учнів. та за філософською наснаженістю, могутньою гуманістичною напругою він належить до найвищих досягнень не тільки поезії василя симоненка а й усієї нашої літератури. таке, на перший погляд, звичне питання — «ти знаєш, що ти — людина? » — має глибокий філософський підтекст. ти знаєш, що ти — людина? отже, ти повинен знати, що ти — не бездушний гвинтик. що ти повинен мати право на свободу, на визначення своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя. а чи є в тебе все це? ти — цілий світ. людина замислюється — а чи так я живу? чи гідний я високого імені людини? що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять. а сьогодні все — озера, гаї, степи — для тебе. отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів. ось на такі роздуми наводить вірш, у якому на перший погляд нічого і саме його простота й доступність і зумовлюють силу ідейно-художнього впливу твору на читача, змушують його переглянути своє ставлення до життя, до свого місця в ньому.
вірш «ти знаєш, що ти — людина…» входить до збірки «земне тяжіння». у ньому в. симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність. наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. але він здатний перевернути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням:
ти знаєш, що ти — людина?
ти знаєш про це чи ні?
поезія має глибокий філософський підтекст. людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. саме людина створює цей світ, і вона має про це пам’ятати, шанувати свою гідність. вона повинна усвідомлювати, що має право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можливість жить так, як вона хоче, і, звичайно, право на щастя. людина — це цілий світ. вона особлива, неповторна особистість:
усмішка твоя — єдина,
мука твоя — єдина, очі твої — одні.
вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? чи гідний я високого імені людини? що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, бо ж
завтра на цій землі
інші ходитимуть люди,
інші кохатимуть люди…
а сьогодні все — озера, гаї, степи — для тебе. отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що отримав у спадок від пращурів. на такі роздуми наводить вірш. людина повинна відчути власну значущість, власну гідність на цьому світі.
Популярно: Українська література
-
KV426.10.2022 13:04
-
вообшетоямаг30.08.2022 10:13
-
nemcevakata40111.05.2021 18:05
-
pspoff10.03.2023 07:11
-
ася99229.06.2023 05:38
-
vingers02.03.2021 04:19
-
romamrn13.07.2021 12:09
-
тайфун7828.09.2020 17:41
-
Svetka72RUS06.07.2021 23:59
-
ROLBER30.04.2020 07:20