Регистрация
Krisomanka01
Есть ответ 👍

Цитатна характеристика миколи "наталка полтавка"

266
392
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

Dashaqqq123
Dashaqqq123
4,5(89 оценок)
  "сирота - без роду, без племені, без талану і без приюту"
Aruzhankaaaaa1
Aruzhankaaaaa1
4,8(82 оценок)
Ми нічого не могли заперечити оленці, бо й самі не знали, що нам . однак думка петра всіх нас зацікавила. ех, якби ж у нас було легше з саджанцями, які б ми сади виростили! та ось нарешті прийшла довгождана машина. песимістичні прогнози деяких наших учнів справдилися — у кузові лежали клени та кілька десятків вишеньок. оце і все. прийшов дід ялисей, довго щось прикладав у думці, нарешті сказав: — клени посадимо по боках саду, щоб вони захищали вишеньки від морозів та вітрів. на безриб’ї і рак риба. починаймо! ми стоїмо довгим рядом уздовж майбутньої алеї, а дід ялисей знову метушиться з шнуром. коли вже все було підготовлено — біля ямок стояли відра з водою, а в ямках — тоненькі деревця, устим гаврилович прокашлявся і виголосив коротку промову: — сьогодні ми закладаємо наш спільний шкільний хай кожен з вас посадить власними руками деревце, щоб йому не було соромно дивитися в очі людям. ви будете зростати разом зі своїми деревцями, потім поїдете вчитися, працювати, а вони залишаться тут. оці дерева будуть свідками вашої любові до школи, до природи, до праці. колись ви, уже дорослими людьми, прийдете до них і згадаєте свою щасливу золоту пору — пору юності. замелькали лопати, у ямки полетіла земля. у цю ж мить почулися звуки маршу — ми навіть не помітили, як гурток струнних інструментів вишикувався на терасці і спеціально заграв для нас. у всіх був піднесений настрій, ніби ми оце прийшли на якесь урочисте свято. оленка, яка садила свою вишню поруч зі мною, прошепотіла мені на вухо: — зав’яне твоя вишня — пропаде молоді лий більше води! я засміялася. і хоч не вірила в цей знак, усе ж вилила зайве відро води у свою лунку: жаль все ж таки було своєї молодості. дерева були посаджені, і ми поглянули на свій шкільний город: його вже важко було впізнати. що не кажи, а навіть молоденький сад, який оце тільки-но зіп’явся на ноги, хвилює серце й міняє на краще вигляд школи. кожен стояв біля свого деревця й оглядався — таки справді чудесно! дід ялисей присів біля вишні, яку посадила оленка, сказав нам: — от ви й виконали першу заповідь життя — посадили деревину. але посадити — це півділа. доглянути треба деревце, коза-дереза! з ним може скоїтись лихо — адже воно вутле, ніжне й беззахисне, мов дитя. може, доведеться комусь і пересаджувати або щодня поливати, поки воно вчепиться міцненько в ґрунт. та то не біда, якщо доведеться походити коло нього. зате ж радість яка — ростиме дерево на землі. у старого світилися очі.— колись було таке свято — вербна неділя. хороше свято, зелене, хвилююче. ще було не встигнеш встати вранці, а вже тебе бабуся будить, похльостуючи по обличчю зеленим галуззям: — не я б’ю, верба б’є цього дня кожний господар ішов у леваду, зривав кілька гілочок верби і втикав їх у своєму городі: таке вже дерево, де не ткни — прийметься. тепер це свято забувається. може, й справді воно вже віджило, та жаль тільки, що люди перестали по весні вербу садити. от якби нам придумати хороше свято дерева, свято зеленого друга! як же воно потрі

Популярно: Українська мова