Маленький доклад про начало книгопечатания

первой печатной книгой московского государства долго считался отпечатанный иваном фёдоровым и петром мстиславцем (учениками датчанина ганса миссенгейма, посланного датским королём к ивану грозному) «апостол» 1564 г., в послесловии которого основание типографии в москве отнесено к 1553 г. однако сохранилось несколько книг без дат, которые можно считать напечатанными в москве раньше «апостола». первые наши «мастера печатных дел» были в одно и то же время и специалистами по технике печатания и по гравированию, и редакторами изданий. первая устроенная иваном грозным типография была обставлена, судя по шрифту и чистоте печати, богато. для типографии построили здание рядом с никольским греческим монастырём, где потом находился московский печатный двор.

первая печатная книга - «апостол» - она, как величайшая библиографическая редкость, хранится в публичной библиотеке, в серебряном окладе, на особом аналое. «апостол» напечатан с чистотой, отчётливостью и изяществом на клееной бумаге, в лист малого формата, на 267 листах, азбукой одной меры и одного рисунка, взятой с крупного полууставного письма xvi в. буквы её соразмерны одна другой и правильной отливке имеют в боках равномерное одна от другой расстояние, везде составляют ровную прямую строку.

памятники ивану федорову установлены в москве и во львове.

в 1565 г. первопечатники выпускают в свет два издания «часовник», который использовался на руси для обучения грамоте, и по неизвестным причинам москву, перебираются в великое княжество литовское. после отъезда первопечатников в 1568 г. напечатана «псалтирь учебная» никифором тарасьевым и андроником тимофеевым невежею, учеником ивана фёдорова; книга напечатана той самой полууставной азбукой, что и «апостол». царь иоанн васильевич, переселившись в александровскую слободу, взял с собой андроника тимофеева, которым там была устроена небольшая типография; из этой типографии вышла только «псалтирь учебная», помеченная 1577 г. в «новом граде — слободе». таким образом, при иване iv отпечатаны всего четыре издания: «апостол», «часовник» и две псалтири. непрерывно стали печататься в москве церковные книги лишь с учреждением патриаршества; первой книгой, вышедшей из возобновлённой московской типографии, была «триодь постная» (1589).

тільки-но сходить сніг навесні, до життя пробуджуються одні з найулюбленіших дерев, що ростуть у наших краях. вони прикрашають вулиці українських міст та парки, а також ліси та поля. вони ростуть майже скрізь. це берези.

весна ще не запанувала у світі, а під білою березовою корою вже стрімко біжать соки. це гарне дерево після зимового сну готується до нової пори.

спершу набухають яскраво-зелені березові бруньки. потім вони розкриваються у клейкі запашні листочки. я обожнюю їхній запах після запахів зими та сирості – адже це справжній аромат весни та життя! спершу ці листочки маленькі та схожі на сердечка. поволі вони стають більше та одягають білокоре деревце у шати свіжої зелені. тоді дерево прикрашає себе ще і пахучими світло-зеленими сережками.

бувають берези із сірою корою, навіть із чорною. наука каже, що видів цього дерева у світі зустрічається біля ста сорока. але найгарніша – це біла береза. навесні вона нагадує тоненьку юну дівчину. гнучка берізка наче вдягнена у сліпучо-біле вбрання, подекуди з чорними смугами. а зверху ще й яскраво-зелений плащ накинутий. до того ж ця красуня одягає сережки.

берізки навесні дарують нам, окрім насолоди своєю красою, ще одну цінну річ. це березовий сік, який дуже корисно пити, особливо дітям. лісничі вміють зібрати цей цілющий напій обережно, щоб зайвий раз не зашкодити дереву. але деякі «збирачі» роблять це жорстоко, полишають на дереві надрізи, наче відкриті рани, з яких даремно тече сік. не можна такого робити, берізки треба берегти. і тоді кожної весни красуні в сережках будуть радувати нас своїми стрункими постатями, свіжими ароматами та, у разі потреби, живильним напоєм.