Мне нужно сочинение по "путь васи к добру и правде.

вася - главный герой повести владимира галактионовича короленко "в дурном обществе". повествование в ней ведется от лица васи. произведение начинается словами: "моя мать умерла, когда мне было шесть лет".

вася подружился с валеком и марусей, детьми нищего тыбурция драба - несмотря на огромную разницу в социальном положении детей. серьезный не по валек был чуть старше васи, а маруся была ровесницей сони - васиной младшей сестренки. дети живут в полуразрушенной заброшенной часовне, и валеку нередко приходится воровать, чтобы прокормиться. вася новым друзьям как может, таская им сладости и фрукты из сада. он искренне сочувствует детям, которые не каждый день могут поесть досыта. общаясь с этими детьми, вася учится понимать других, сопереживать, представлять себя на месте другого.

кроме того, маруся тяжело больна. как говорит ее брат, "серый камень высасывает из нее жизнь". когда марусе становится хуже, вася приносит марусе куклу, одолженную у сестренки на время. кукла красивая и дорогая. узнав о пропаже игрушки, отец приходит в ярость. эта кукла осталась на память о покойной жене. отец пытается выведать, куда "негодный мальчишка" "снес" куклу. вася молчит, чтобы не повредить своим друзьям.

когда правда все-таки открывается, и судья наконец понимает причины поступка сына. васиному отцу становится ясно, что его сын - вовсе не негодный мальчишка, а хороший и добрый человек.

" путь васи к правде и добру" ( по повести в. г. короленко " в дурном обществе")  

 

" в дурном обществе"- повесть, написанная от лица семилетнего мальчика васи, о его жизни, переживаниях и дружбе с льдьми из "дурного общества".  

вася не был плохим мальчиком. его мама умерла, а отец, поглощенный горем, перестал обращать внимание на сына. васе казалось, что отец перестал любить его . и мальчик старался как можно раньше убежать из дома, чтобы отец не видел его. все стали считать васю бродягой и негодным мальчишкой, и отец тоже привык к этой мысли. мальчик любил свою сестру, но и с ней ему не разрешали играть. вася страдал от одиночества, но ему казалось, что там на улице, он найдет "что-то" . и это стало той самой дорогой к правде и добру. в старой часовне вася познакомился с двумя детьми, валеком и марусей. это знакомство повлияло на дальнейшую жизнь васи. вася полюбил этих детей. ему нравилось разговаривать с валеком - "солидным и внушающим уважение своими манерами взрослого человека". вася приносил подарки марусе- грустной, слабенькой девочке, которая так была не похожа на его "резвую и пухлую сестру соню". он переживал за марусю, у которой "серый камень высасывал жизнь". ночью вася плакал от горя, узнав, что его новые друзья нищие и им приходиться воровать, чтобы не умереть от голода. эти дети изменили его взгляд на окружающий мир. валеку и его отцу тыбурцию, вася по-новому стал относиться к своему к отцу, которого он считал нехорошим человеком. валек и тыбурций сказали мальчику, что его отец - самый лучший человек в городе, потому что он не делает разницу между бедными и богатыми. марусе, вася научился быть терпеливым. девочка уставала от озорных игр васи и плакала. в характере мальчика появилось сострадание. семья тыбурция стала для васи родной. он дал слово своим друзьям, что он никому не расскажет о них. когда маруся заболела, вася принес ей куклу, которую он взял у своей сестры сони, не спросив разрешения у взрослых. его отец был рассержен. но мальчик все равно не признался, куда и кому он отнес куклу. только тогда, когда сам тыбурций рассказал судье обо всем, отец васи понял, что его сын - не бродяга и вор, а хороший и добрый мальчик. отец мальчика навсегда изменил свое отношение к сыну.  

вот такой путь прошел вася к правде и добру. из "бродяги" мальчик превратился в доброго и великодушного человека, умеющего понять поступки и сострадать!

Роздуми над проблемою "маленької людини" (за повістю м. гоголя "шинель") шкільний твір такий великий і різнобічний письменницький талант миколи гоголя створив для нас галерею незабутніх образів. серед реальних і фантастичних персонажів — образ скромного петербурзького чиновника акакія акакійовича башмачкіна. у цієї "маленької людини" з перших днів життя, здавалося, все пішло не так: мати довго не могла вибрати синові ім'я і зупинилася зрештою на імені батька своєї дитини. і прізвище було якесь непомітне, буденне і трохи смішне. і робота у акакія акакійовича була одноманітна і нудна, хоча нудною він її не вважав. як зазначає гоголь, герой його повісті не лише сумлінно і акуратним рівним почерком переписував чиновницькі папери, а робив це з любов'ю і задоволенням. змінювалися його начальники, а він продовжував працювати на своїй скромній посаді. дехто з його колег кепкував, що акакій акакійович, мабуть, народився чиновником і працює ним все своє життя. його ніхто не цінує, не звертається до нього з добрим словом. помічник столоначальника приносить йому папери для переписування і кладе їх на стіл — мовчки, без жодного слова, наче перед ним не людина, а порожнє місце. колеги-канцеляристи постійно кепкують з башмачкіна, а він наче не помічає цього, працює далі. і лише коли вже дуже дошкуляють, може кинути докірливе: "чому ви мене ображаєте? " у тому простому докорі стільки образи і жалісливого німого крику дати йому спокій, що кривдники відступають і ще довго караються сумлінням, пригадуючи погляд акакія акакійовича. проблема "маленької людини" завжди була, є і ще довго залишатиметься актуальною. адже людська спільнота є неоднорідною. завжди були і будуть яскраві особистості і непомітна сіра людська маса. питання лише у тому, як ставиться до "маленької людини". читаючи гоголя, десь у глибині душі погоджуюся з тим, що такі люди, як акакій акакійович — неуспішні і меркантильні, — викликають бажання посміятися чи поглузувати з них, а окремі дії можуть викликати і роздратування. досить згадати, як довго, латаючи діри, носив головний герой повісті свою стареньку шинель, аж поки кравець не відмовився її латати і не виніс свій присуд, що час пошити нову шинель. у акакія акакійовича цс викликало шквал почуттів: від простого благання полатати стару шинель (він навіть гривеника дав майстрові на похмілля аби змінити його гнів на милість) до тривалої психологічної підготовки до згоди на пошиття нової. це був психологічний злам, бо фінансово несподівано все склалося на користь башмачкіна (йому збільшили платню). нова шинель круто змінила життя акакія акакійовича. можливо, сам у новій шинелі скромний чиновник відчув себе людиною. він навіть спробував покінчити із сірою буденністю: йому ходити вулицями міста, кутаючись у хутряний комір, а не перебігати швиденько до канцелярії, рятуючись від холоду в латаному-перелатаному "капоті". він вперше погодився піти на вечірку до свого колеги. загалом життя налагоджувалося. йому смакувало шампанське і життя обіцяло приємні зміни. тут би й порадіти за "маленьку людину": не все так безнадійно! можливо, проблема "маленької людини" у ній самій, а не в її і? і лише одна психологічна деталь (у даному разі новенька шинель) може розірвати замкнене коло? як виявилося, — ні! недовго акакій акакійович тішився обновою. коли у веселому настрої після двох келихів шампанського він повертався додому, на безлюдному майдані його зупинили підозрілі люди, роздягли і відібрали шинель. для башмачкіна це стало справжньою трагедією. цю трагедію збагнули навіть канцеляристи, які раніше глузували з нього. вони спробували зібрати гроші на нову шинель, але сума виявилася занадто мізерною. тоді хтось порадив звернутися по до знатної особи. зверхність і брутальність знатної особи зрештою призвели до трагедії. непомітний, нікому не потрібний чиновник, зламаний жорстокою дійсністю (одні відібрали його шинель, інші не у її пошуках), за кілька днів помирає у гарячці. а все через байдужість і брутальність . адже злодюги, відібравши шинель, не просто роздягли убоге тіло "маленької людини", вони роздягли її душу. башмачкіна позбавили мрії, яка спочатку здавалася йому нездійсненною, а потім стала найжаданішою у світі. застосувавши наприкінці повісті фантастичні елементи: привид чиновника башмачкіна знімав шинелі з перехожих, гоголь, на мою думку, показав, що не слід знущатися з внутрішнього світу "маленької людини". людина має усвідомлювати, що більшість проблем криється в ній самій і що вона володіє достатнім потенціалом, щоб не просто підвести голову, а й випростатися і внутрішньо вирости в очах свого . принаймні я у це вірю.