Іть українська мова визначити рядок, у якому зазначено складнопідрядне речення з послідовною підрядністю. виписати його. підкреслити граматичні основи, визначити засоби зв’язку. накреслити схему.а це та пора, коли в серці селянина сходяться радощі й тривоги хліба, а між ними снуються й снуються древні, певне, ще з язичницького віку прихоплені хліборобські жалі.б очима прощання данило поглянув на татарський брід, де горбкувата вода бавилась у піжмурки із місячним промінням, на долину, за якою імлилося болото.в дивувався, чудувавсь і радів данило, що таки зустрівся із тим дивом, із тим святом, якого роками очікував то з сумовитого чару веснянок, то з туману сподівань, то з тих передчуттів, які тільки молодість заколисує в душу.г і тут данила вразила дивовижна неправдоподібна краса зимової ночі, що легкими хмаринами напливала на підтемнений місяць, що блакитним снуванням єднала небо з землею, що спалахами вибухала навколо засніжених верб і стогів (з тв. м. стельмаха).2. визначити рядки, у яких містяться складнопідрядні речення, що відпові зазначеній схемі. виписати речення. підкреслити граматичні основи, визначити засоби зв’язку. зазначити вид підрядності.а безбородько відчув, як злість почала сповзати з душі, дарма що й досі щеміла щока.б цей гиблий шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від давніх і донедавніх ординців.в данило ловить себе на тому, що матиме жаль, коли цей ранок з вечориною оминуть його душу, його хату.г висячими східцями, які скрипом перелічують кожен крок, данило підіймається на ґаночок, що стоїть під двосхилим дашком, і заходить у вітряк.

229

457

Посмотреть ответы 1

Ответы на вопрос:

kotkat2014

Українська мова

4,7(75 оценок)

Був холодний осінній ранок. вітер зривав з дерев останні листочки. на землю упав маленький горішок. він був дуже наляканий і сумний. горішку захотілося повернутися на дерево. він став проситися у горіха взяти його назад на гілочку. але горіх відповів, що йому краще залишитися на землі, пустити коріння і рости великим і високим. він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. чи його посадці? хто, чи сам посіявся ніхто не знав. стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато , підійшов хлопець і здоровенною палицею заходився гамселити по гіллю. він намагався збити недозрілі плоди. дерево шелестіло, сипалося мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.хлопець був старший за мене, але я вже не думав про це. швидко кинувся до нього й вихопив з його рук палицю.— ти нащо дерево нівечиш? — закричав я.— хіба не бачиш, що горіхи зелені? а скільки гілок пообби а ти хто витріщив очі бешкетник.— воно що — твоєє! — розпалився я. і раптом додав примирливо: — моє і твоє. достигнуть — тоді й приходь, поласуємо горіхами.незнайомець глипнув на мене, постояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув рукою: — а-а- нехай росте. бувай! і пішов своєю дорогою. а мені стало радісно, гарно. я підійшов до горіха й тихенько йому сказав: «рости, горішку. рости й не бійся. я тепер тебе завжди захищатиму».