Докладний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису зовнішності людини. захар беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстаріший віком у цілій тухольській громаді високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, захар беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. незважаючи на глибоку старість, захар беркут був іще сильний та кремезний. правда, він не робив уже коло поля, не гонив овець у полонину, ані не ловив звірів у лісових нетрях,– та проте працювати він не переставав. сад, пасіка й луки – се була його робота. скоро лишень весна завітає в тухольські гори, захар беркут уже в саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав каждого, показував і заохочував. пасіка його була в лісі, і кожної погідної днини захар беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека. а вже найбільшим добродієм уважали тухольці захара беркута за його лі але не в тім усім покладав захар беркут головну вагу свого старечого життя. «життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може і» ті слова – то була провідна, золота нитка в житті захара беркута. усе, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на але не тільки в самій тухольщині видний і спасенний був вплив захара беркута: його знали люди на кільканадцять миль довкола, по руськім і угорськім боці віддавна захар беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий і безладний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне діяння многих сусідніх громад може надати їм він за молодших часів часто ходив по старався пізнати добре їх потреби й людей і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братських зв`язків між завдання: докладно переказати розповідний текст художнього стилю з елементами опису зовнішності людини! будь ласка, іть ! треба!

231

239

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

ilonasuper

Українська література

4,5(97 оценок)

переказ

захар беркут - це був сивий, 90-літній старець, найстаріший у тухольській громаді… високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя .він був іще сильний, але вже не працював коло поля, не ловив звірів у лісі,– та проте працювати він не переставав. сад, пасіка й луки – це була його робота.тільки настане весна захар беркут уже працює в саду.деякі громадяни захоплювалися його роботою, а він радо навчав кождого. пасіка його була в лісі, і кожного дня захар беркут ходив туди, хоч дорога була досить далека. а найбільше захара беркута уважали тухольці за його лі

«життя лиш доти має вартість, - говорив він часто, - доки чоловік може і» ті слова – то була провідна, золота нитка в житті захара беркута.

захара беркута знали люди на кільканадцять миль довкола. він за молодших часів часто ходив по старався пізнати добре їх потреби й людей і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братських зв`язків між

котак5

Українська література

4,6(52 оценок)

Ідейно-художній аналіз «пісня про рушник» ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою, не обійденою долею. ненька дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому оживає «і дитинство, й розлука, й материнська любов». так а. малишко поглиблює образ рушника, запозичений з народної творчості. проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої для кожної людини — образ матері. її серце сповнене безмежної любові до дитини, і цю рису душі поет передає економними, але надзвичайно місткими деталями: незрадлива ласкава усмішка, бо матір уміє і прощати, і наставляти, і жаліти; засмучені очі, бо рідна ненька відриває від свого серця дитину, посилає її у широкий і бентежний світ, «в дорогу далеку», на якій будуть і радість, і смуток, і печаль. світлому, радісному, хоча й пройнятому сумом розлуки звучанню пісні відповідає й сонячний, прекрасний пейзаж. через картини природи розкриваються почуття материнської та синівської любові. росяниста доріжка, зелені луги, солов’їні гаї, тихий шелест трав, щебетання дібров — усе це прикмети прекрасного сонячного весняного ранку, бо ще до зорі рушає син у дорогу — створюють відповідний ліричний настрій, викликають у слухача спогади про його дитинство, його шляхи, його долю і, звичайно, про його матір.