Ответы на вопрос:
- привіт, марічко. чого ти така засмучена?
- привіт, оленко. сьогодні на уроці української ми з вчителькою обговорювали мовне питання. і я справді, мабуть, вперше, осягнула всю суть цієї проблеми.
- так, марічко. я згодна, це дуже сумно, коли більшість українців не усвідомлюють сили та величі власної мови.
- не кожна з держав може похвалитись наявністю власної мови. а ми її маємо! тож чого люди так ставляться до цього багатства?
- мабуть, через те, що не задумуються про це. мова - це цілюще народне джерело, з якого ми можемо почерпнути мудрість та знання. якби влада посприяла розвиткові мови, тоді, можливо, українці б це усвідомили.
- ти права. дякую тобі за цікаву розмову. вибач, але мені вже час бігти на заняття з ійської.
- бувай!
Що по собі лишаєш, людино? вони пливуть річкою. краса така, що івасю хочеться плакати. на лівому березі піднімається дубовий гай: спочатку дуби великі й товсті, а далі меншають. останні — зовсім маленькі. івась пристає до берега, і ось вони вже йдуть гаєм.бабуся, показує внуку на дерева і розповідає івасеві про те, як оті перші дуби його дідусь посадив, коли народився його татко, а потім щороку саджав нові. як восени збирав жолуді, а навесні — саджав. щось приймалося, а щось ні. а потім уже з його татком сюди приходив. а ці вже його татко посадив, коли він народився. їм стільки років, скільки й івасеві. бабуся милується гаєм, адже сюди люди по гриби ходять і називають його іванів ліс. івась запитав бабусю, чи може він посадити свої дубочки весною? бабуся запевнила внука, що у жовтні вони разом приїдуть, назбирають жолудів, а навесні він їх посадить. бабуся з онуком ідуть далі. але що це? увесь берег за стежечкою встелено сміттям: залишки якихось вогнищ, трапез, незліченна кількість кульків і пакетиків. під самим цвинтарем купи будівельного сміття, а поверх нього — стара апаратура, бите скло. бабуся зупиняється й схвильовано дивується, хто це зробив. івась відповідає, що це, мабуть, туристи, які тут ціле літо жили, а цю гору сміття біля цвинтаря, хлопці бачили, як з дачі депутата вивозили, того, що ліс прихапав. увечері вже бабуся з онуком сі на ґанку. небо, усіяне зорями, нахиляється низенько-низенько, а чумацький шлях, здається, починається з їхнього двору. івась показує бабусі на зорі, які то гаснуть, то спалахують без кінця-краю і слухає її розповідь, що коли засвітилася зірочка — то людина народилася, а якщо пролетіла по небу й погасла — значить, померла людина. якщо зірка яскраву дорогу залишила, значить, і людина була така ж — яскрава, як зоря. бабуся задумалася, а івась міцніше притулився до неї і запитав, чи господь кожному долю пише, але ж не кожна людина добра, і чому господь не робить усіх добрими, чесними й розумними, світ тоді був би дуже гарний. бабуся відповіла,що над людиною не тільки господь трудиться, але й диявол. господь завжди дає людині вибір, і то вже сама людина має думати, у яку воду ступати — у чисту чи каламутну. івасик дивиться на бабуню широко розкритими очима, у яких відсвічуються зорі.а бабуся розповідає івасю, що людина по-різному життя може прожити, різний слід по собі залишити. може занапастити своє життя, як дядько броник, може жити, як той недоторканний, що завалив сміттям дорогу до цвинтаря. а може жити, як його дідусь: урятувати з вогню його бабусю настю, посадити гай, щоб людей звеселяв, заступити півсвіту від наглої смерті. бабуся замовкає, пригортає до себе онука і навчає його, щоб він, за життя думав, що по собі залишити має. вони сидять обнявшись. дві маленькі людини, дві рідні душі дивляться у високе небо, на якому сяють і їхні зорі.
Популярно: Українська мова
-
denishka950319.03.2021 15:09
-
ElenaComarova21.04.2021 19:47
-
ьапттыт03.03.2021 17:17
-
UliaAndKisas21.05.2020 13:12
-
DIPPER111221.03.2020 19:33
-
korotkovavd200618.05.2020 21:50
-
Danil24456421.10.2020 14:31
-
57765612.12.2022 00:14
-
smichuksvitlana15.06.2021 10:09
-
Artem15200607.07.2022 08:09