Сообщение про тунис во второй половине 19 века( , политическое развитие, культура). ничего найти не

в 1861 г. тунис принимает первую в арабском мире конституцию. тунис был частью разваливающейся османской империи, однако пользовался большой автономией под бея мухаммада iii ас-садика. в 1877 году россия объявила войну османской империи. победа россии к обретению независимости нескольких стран. стали идти международные дискуссии о будущем североафриканских провинций османской империи. в 1878 году для решения так называемого «восточного вопроса» был созван берлинский конгресс. великобритания, которая выступала против полной ликвидации османской империи, предложила франции контроль над тунисом в обмен на кипр. германия была мало заинтересована в землях в южном средиземноморье, к тому же она надеялась, что экспансия французов в северной африке отвлечёт их внимание от пересмотра итогов франко- войны. в результате германия согласилась на господство франции в тунисе. италия, имевшая интересы в тунисе, решительно выступала против этого плана, но не смогла навязать свою волю.   в апреле 1881 года французские войска с территории алжира перешли границу туниса. армия бея капитулировала. в мае тунисский бей мухаммад ас-садик подписал продиктованное ему соглашение, установившее протекторат франции над тунисом. тем не менее народные массы упорно сопротивлялись захватчикам. военные действия продолжались до конца 1881 года.   под протекторатом франции тунис имел собственный герб, гимн, государственные деньги и почтовые марки. параллельно и под номинальным руководством местной родовой аристократии тунисом французская администрация во главе с губернатором. в тунисе появляются французские колонисты.   французы захватили тунис спустя пять десятилетий после оккупации соседнего алжира. обе эти страны в течение трёх веков являлись владениями османской империи, однако уже давно получили политическую автономию от султана в константинополе. до французской колонизации тунис начал проводить реформы, но из-за финансовых трудностей весь процесс был загублен. после оккупации французское правительство взяло на себя международные обязательства туниса. французами были проведены крупные усовершенствования в инфраструктуре, промышленности, финансовой системе, здравоохранении и администрировании. велико было значение французского бизнеса в развитии .

Народився славетний гетьман і визволитель України, найімовірніше, 27 грудня 1595-го року. Принаймні, так каже В.А.Смолій. Точних даних про дату народження немає, проте шляхом математичних розрахунків і вивчення побічних джерел вираховано, що Богдан народився приблизно в цей час. Тому в усіх довідниках і історичних працях пишеться: "нар. близько 1595 р.". Батьком його був дрібний український шляхтич Михайло Хмельницький, який займав посаду чигиринського підстарости, був тісно пов'язаний з козацьким середовищем і часто очолював їх у боротьбі з татарами. Матір'ю майбутнього гетьмана була козачка. Звісно, що маючи таких батьків, малий Богдан виховувався у любові й шані до рідної землі. Він чудово опанував розмовну українську мову, вивчив чимало народних пісень, дум, легенд, навчився с повагою ставитися до свого народу. Помітивши в сина яскраво виражені розумові здібності, батько вирішив дати йому освіту. Тому майже всі дитячі й юнацькі роки були заповнені школярством: спочатку була чи то Київська чи то Чигиринська церковна школа, згодом - приблизно в 1610-1617 р. - Богдан навчається у Львівському ієзуїтському колегіумі. За цей час він опановує польську і латинську мови. Пізніше до них приєднається і французька. Звісно, така досить значна на той час освіта до згодом Хмельницькому зі стану звичайного реєстрового козака піднятися до гетьманської булави. Звернемо також увагу на твердість Богданових переконань - навіть хитромудрі єзуїти не змогли спольщити й окатоличити молодого напівшляхтича.

У 1618 році Богдан розпочинає самостійне доросле життя, вступивши до складу Чигиринської сотні реєстрових козаків і стає професійним військовим. Воєнна служба тоді зовсім не була спокійною, тож на 1620 р. Хмельницький, мабуть, уже мав чималий військовий досвід. Але справжні випробування були ще попереду. Батько наважився узяти його з собою у небезпечний похід польського війська до Молдавії. У вересні під Цецорою 10-тисячна армія Станіслава Жолкевського була вщент розбита турками й татарами під проводом Іскендер-паші. Михайло Хмельницький загинув (хоч є непідтверджені дані про його смерть у полоні 1627 р.), а Богдан на два роки потрапляє в бусурманську неволю. Як він з неї вирвався, залишається невідомим. Та близько 1625 р. Хмельницький вже знову служить чигиринським козаком, самостійно господарює в Суботові й одружується з Ганною Сомківною, дочкою заможного переяславського міщанина. На половину 40-х років у них було шестеро дітей: 2 сина (Тиміш і Юрась) і 4 доньки (Катерина, Степанида, імена інших не встановлено). Та навряд чи енергійний 30-річний Богдан міг задовольнитися спокійним сімейним життям. Не виключено, що він брав активну участь у боротьбі з татарами протягом 20-х років (розгром Кантемира-мурзи 1626 р., походи М.Дорошенка). Чи не з цього часу він упевнився у можливості порозуміння з кримською верхівкою, що так згодиться йому в 48-у році?