Підготувати повідомлення на тему ,,життєвий і творчий шлях м.стельмаха

михайло панасович стельмах народився 24 травня 1912 року в селі дяківцях літинського району на вінничині в незаможній родині. його дід дем’ян був невільником пана кочубея, котрий володів подільською землею. надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого умільця. якось пан

замовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – петра й павла. дем’ян вистругав з дерева двох могутніх молодих бороданів. глянувши на них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не тільки книгу, а й

ключі від раю. фігури поставили перед входом до маєтку. коли про це довідали

ся люди, то приходили подивитися на святих. і відразу пізнавали в них двох красивих дідів з рідного села. тому й ходили туди не один раз, щоб надивитись на них. та пан не заплатив майстрові і тоді ображений дем’ян повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова, хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. так же старався – усю душу в них вклав.

дем’ян стельмах втілював у собі найкращі риси українського народу: мудрість, багатогранну обдарованість, винахідливість, працелюбність, волелюбність, доброзичливість, щедрість, закоханість у красне слово і пісню.

дем’ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди дотримувався даного слова. онук слухав уважно і особливо радів, коли дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову молодий лебідь.

а що вже говорити про михайликову бабусю! скільки її руки ділечка переробили. кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу.

батько письменника - панас дем’янович - в період російсько-японської війни був нагороджений георгієвським хрестом за проявлений героїзм.

спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962 року в одеському університеті, михайло панасович скаже:

“я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не може не бути філософом. зокрема таким філософом був в мій батько”.

краще в нього – від неньки трепетна любов до природи, до праці, уважність, гостинність, щедрість. “що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій ярославні , перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу, голову. не наю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних. потрісканих рук.”

михайло стельмах дійсно народився в селі дяківці на віннічині. але до восьми років мешкав в одесі на херсонській вулиці. у двадцяті роки стельмахи виїхали з одеси.

чарівна природа рідного прибужжя і невмируща народна пісня найбільше запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.

михайлик самотужки навчився читати і писати. вже тоді хлопчик збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним друкованим словом.

в 1921 році хлопчик пішок до школи. його відразу взяли в другий клас. жити і вчитися було важко. йшла громадянська війна. у стельмахів на свю родину були одні чоботи. і панас дем’янович у зимову хвищу мусив носити михайлика до школи на руках.

по закніченні початкової сільської школи стельмах вступає в школу колгоспної молоді. в 1928 році він очолює в дякійвському колгоспі бригаду з колишніх наймитів. від світанку до вечора він працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. проте все владнішим стає бажання бути вчителем. спершу михайло навчається в вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.

через те, що батько був нагороджений георгієвським хрестом, стельмаха виключили з комсомолу. але справедливість була відновлена в 1933 бідняцький син перший в дяківцях закінчив вінницький педагогічний інститут.

дві зими стельмах учителював в школах рідного поділля. перші поезії надрукував в 1936 році.

в 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій “добрий ранок.”

другу світову війну рядовий михайло стельмах зустрів під полоцьком на білоруській землі. все пережите у дні війни через багато років відтворить він у романах “правда і кривда” та “дума про тебе”.

Твір «зимові канікули» я дуже люблю зимові канікули. хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. все тому, що на зимові канікули мої улюблені свята – новий рік та різдво. усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера. зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. а потім усією родиною зустрічаємо новий рік, зазвичай не спимо всю ніч. та цього року я сподіваюся, що мені вдасться побувати у карпатах. це моя давня мрія – провести зимові канікули на гірськолижному курорті, покататися на лижах, побачити на власні очі красу гір узимку. зимові канікули змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. а коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. так гарно навкруги! можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих. зимові канікули – чудова пора. шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. але яскраві враження від добре проведеного часу у нелегкій справі навчання.