Есть ответ 👍

Напишите мини-биографию о степане руданськом на украинском языке [это важно]

167
375
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:


степан народився 25 грудня 1833 року (6 січня 1834 року за новим стилем) в маленькій селі хомутинці (подільська губернія). його батько був сільським священиком, досить шанованою серед жителів людиною.

у 1841 році степан був відправлений в шаргород для навчання в духовному училищі. у 1849 році він закінчив училище і вступив до духовної семінарії, що знаходилася в кам'янці-подільському, навчання в якій він успішно завершив у 1855 році. у той же час молодий чоловік зацікавився медициною і вирішив здобути освіту лікаря. він відправився в петербурзьку академію, де протягом шести років завзято вивчав хірургію

степан руданський закінчив медичну академію, вже сильно сумніваючись в тому, що зробив правильний вибір. його тягло до літератури влітку 1861 року комітет цензури дав згоду на друк першої збірки поета-початківця, але дозвіл чиновників нічого не змінило - у руданського не було грошей на публікацію. швидко влаштуватися на роботу він теж не міг - через загострення туберкульозу степан васильовизаразивсяпрацювати в північних містах. здавалося, все життя початківця таланту йде прахом

на щастя, вже через місяць ситуація в корені змінилася. з ялти степану руданському прийшло запрошення стати міським лікарем. зрозуміло, степан відразу ж погодився. приїхавши в ялту, він став буквально нарозхват - він не тільки зайняв посаду міського лікаря, а й став завідувати лікарнею, був карантинним лікарем в порту і навіть доглядав за хворими в ялтинському повіті. а в 1869 році його обрали світової суддею. словом, без справи руданський не сидів невідомо, яким дивом йому вдавалося поєднувати складну і відповідальну роботу доктора і літературних студій. але ж він не тільки писав вірші, а й перекладав рідною мовою найскладніші твори - «слово о полку ігоревім», «іліаду» і так далі.

примітно, що за життя степана васильовича була опублікована лише мала частина його праць. в основному всі його творіння потрапили до золотої колекції світової літератури після смерті автора у вигляді рукописів.

у 1872 році на території криму спалахнула гостра епідемія холери. степан руданський, намагаючись позбавити людей від страждань і знищити інфекцію, сам заразився.проклята холера розбудила сплячий туберкульоз. 3 травня (21 квітня) 1873 талановитий поет і не менш талановитий лікар помер.


"люби свій край, всю душу солов'їну і серця жар йому віддай", — написавши колись ці слова, володимир сосюра вже ніколи не відступався від них. вони стали девізом його життя і творчості. поет палко любив свій рідний край. віддавав себе всього україні, а натомість брав у рідної землі натхнення й віру, мужність, міць та силу, щоб творити "пісні солов'їні" задля неї самої. володимир сосюра любив батьківщину "всім серцем своїм", а своїми справами він не раз доводив відданість їй. все творче життя поет присвятив рідному народові, розвитку його культури. почуття відданості рідній землі у сосюри особливо ніжне і водночас тривожне: є любов до сестри, і до матері, і до дружини, є багато любовій, та найдужча й найвища з усіх, непогасна, як вічність, до тебе — моя україно, що зростила мене в голубому розгоні дорі саме ця любов давала поетові сили стверджувати, що "всю по каплі кров за свою вітчизну я віддать готов". саме ця любов у 1944 році, в час, коли українські землі було визволено і на небі з'явилося довгоочікуване сонце, в радісну мить перемоги і загальнолюдського щастя, створила поезію "любіть україну". цей вірш ішов тернистим шляхом до людських сердець. він, палкий і променистий, сповнений високих патріотичних почуттів, як своєрідний національний гімн, пройшовся по всіх серцях і душах української молоді. ця поезія має форму послання. поет, ніби в очі, в душу, одночасно звертається до кожного зокрема і до всього українського народу взагалі: любіть україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди! володимир сосюра змальовує україну в зірках, у вербах, у квітці, в пташині, у хвилях дніпра, у тому вічному, що прийшло до нас крізь віки. поет так майстерно зумів зобразити "вишневу україну", що її образ, привабливий та яскравий, сам вимальовується перед очима читача. в поезії автор говорить, що тільки тоді ми будемо вічними, коли всім серцем полюбимо вітчизну. так, імена тих, хто любив рідну землю не тільки в "радості мить", а й "у годину негоди", знають, люблять, поважають сьогодні, не забудуть і в майбутньому. бо саме ті, хто звався тарасом шевченком, лесею українкою, іваном франком, зберегли українську мову, пісню, думу, культуру, красу національних святинь, а головне — рідну матір — україну, її красу і велич. зберігалася вона для нас з вірою в її безсмертя. так будьмо ж гідними україни!

Популярно: Українська література