Регистрация
zac00
Есть ответ 👍

Написать сочинение із давнини до сьогодення по слово про похід ігорів()

244
246
Посмотреть ответы 3

Ответы на вопрос:

ksushaybff
ksushaybff
4,5(17 оценок)

людина — смертна, а слово її — вічне… беззаперечним доказом цієї істини є «слово про похід ігорів» — перлина українського ліро-епосу. століття слави, смутку, перемог і поразок поглинули ім’я автора. але всюдисуще слово донесло до нас історію безславного походу русичів.

чому ж уже багато століть поспіль цей твір не залишає байдужим жодного читача? напевне тому, що написаний він не просто талановитою людиною, а справжнім патріотом, істинним захисником своєї батьківщини, який і в горі, і в радості залишався вірним їй, своєму народові та його правителям.

перегортаємо сторінку за сторінкою, і крізь морок століть постають перед нами образи руських князів: хороброго ігоря, відважного всеволода, завзятого володимира, безстрашного святослава, рішучого ярослава, відчайдушного оль-стера. і ми вже нічого не чуємо, крім дзвону мечів, крім крику поранених вояків та напівдикого реготу половців. ми, читачі, — сторонні спостерігачі. але чому ж ніби болить ліва рука, адже поранено ігоря? чому так важко дихається, адже це всеволод знемагає, бо вже декілька годин поспіль його рука раз по раз опускає свій меч на ворожі голови? а ось нас уже переповнює почуття відчаю. бо не ігор, а саме ми не змогли повернути на поле бою слабкодухих, тих, хто вирішив, що краще ганьба, ніж смерть. і яка невимовна туга крає наше серце, коли очима вже полоненого ігоря ми оглядаємо поле бою. воно вкрите тілами русичів, ми не бачимо свого відображення в каялі, бо в ній більше крові, ніж води. але найстрашніше нас чекає попереду, коли ігор зрозуміє, що саме його безглуздий учинок відкрив ворогам шлях на рідну землю, що відплатою за легковажність будуть тисячі вбитих та полонених, десятки спалених міст і сіл.

а ось, крізь століття, ми чуємо голос ярославни, сповнений туги і відчаю. і хочеться заспокоїти її, запевнити, що «вітер-вітрило», і «дніпро-славута», і «сонце трисвітле» повернути її коханого чоловіка«ізземлі половецької на землю руську».

сонце сяє в небі ясному

ігор князь — у руській землі.

яке полегшення ми відчуваємо, радіємо разом з усім руським людом і віримо, що сміливість і хоробрість тепер ніколи не будуть розлучатися зі здоровим глуздом.

лише такий союз є запорукою успіху.

ось і перегорнута остання сторінка твору. ми поступово заспокоюємося від пережитого, але емоції переповнюють. ми радіємо, бо ігор повернувся. сумуємо, бо ніколи не повернуться ті, хто склав свої голови біля каяли. ми гніваємося, бо бажання слави засліплює людям розум…

усі ці переживання розбурхав у нашому серці беззаперечний талант анонімного автора. скільки б літературознавці-дослідники не сперечалися з приводу жанру — героїчна пісня це чи поема, — головне в тому, що завдяки «слову…» історія живе і буде жити.

ааа512
ааа512
4,5(7 оценок)
Глибокий сенс вислову: "людина — це звучить гордо! " — розуміється тільки завдяки формуванню громадської самостійності людини-особистості, яка знає, що вона насправді чинить у світі і яка відповідає за свої справи. відповідає, керуючись вищими моральними ідеалами і принципами. вони припускають не тільки доброту і працелюбність, чесність і порядність, але й вироблення потреби і уміння відстоювати свої погляди, переконання, свою честь, гідність.
arinagrom22
arinagrom22
4,8(76 оценок)
Лірична героїня поезії (яка і власне авторка) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — україна, бо навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. героїні хочеться розбудити цих байдужих, знайти однодумців і діяти, щоб «найгостріше слово — україна» стало найлагіднішим, наймирнішим. вірш «пломінний день» належить до громадянської лірики. у ньому поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. душа її сповнена енергії жити і боротися заради вітчизни до кінця життя: «хай несуть мене бурхливі води від пориву до самого чину! ». авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: «хоч людей довкола так багато, та ніхто з них кроку не зупинить, якщо кинути в рухливий натовп найгостріше слово — україна». у творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі і покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо-непривітній». авторка утверджує активну життєву позицію: «хочу жити, аж життя не зломить…»

Популярно: Українська література