Написать аналіз науково-педагогічної статті с теми дидактика,

114

407

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

cudak

Психология

4,8(100 оценок)

термін дидактика походить від грецького слова didaktikos — навчаючий і didasko – вивчаючий. вперше термін дидактика був введений у використання в німеччині у 1613 р. саме тоді кристоф хельвіг та йохим юнг, аналізуючи діяльність відомого мовознавця і прихильника навчання рідною мовою вольфганга ратке (1572 - 1635), підготували "короткий звіт з дидактики, або мистецтво навчання ратихія". вже з назви роботи випливає, що автори трактували дидактику як мистецтво навчання. аналогічним чином трактував це поняття і я.а.коменський (1592 - 1670) у своєму знаменитому творі "велика дидактика, або універсальне мистецтво навчати всіх усьому". однак, коменський вважав, що дидактика є не лише мистецтво навчання, але й виховання. таке поняття зберігалося до початку xix ст., коли йоган фрідріх гербарт (1776 - 1841), відомий німецький педагог і філософ, розробив теоретичні основи дидактики, зробивши її внутрішньо цілісною і несуперечливою теорією виховуючого навчання, підпорядкованою педагогіці. враховуючи роль, яку и.гербарт і його послідовники відводили процесу оволодіння навчальним матеріалом, найважливішим завданням дидактики, у відповідності з гербартіанською концепцією, повинен був стати аналіз дій учителя, спрямованих на ознайомлення учнів з новим матеріалом. таке розуміння предмету і завдань дидактики не влаштовувало прихильників різноманітних варіантів так званого "нового виховання", жвава педагогічна діяльність яких розгорнулася на рубежі xix і xx ст. найвизначніші представники цього напряму, зокрема американський вчений джон дьюї (1859 - 1952), відводили учням більш активну роль у процесі навчання у порівнянні з гербартіанцями. у цьому зв'язку вони відмовилися від гербартської концепції "передачі знань", що передбачала переважно збагачення пам'яті учнів, і висунули вимогу формування і розвитку у них здібностей та інтелектуально? діяльності, а також навичок практичної діяльності. ця концепція не могла не вплинути на спосіб розуміння як предмета, так і завдань дидактики, яку почали ототожнювати не стільки з теорією викладання, скільки з теорією навчання. найважливішим завданням такої дидактики став уже аналіз дій учня, а не вчителя. при цьому вважалося, що викладання є функцією навчання, а дії вчителя обумовлені пізнавальною діяльністю учнів, а не навпаки. у наш час ці два види діяльності не протиставляються один одному. викладання нерозривно пов'язане з навчанням, ці два аспекти процесу утворюють інтегративну цілісність у вигляді процесу навчання. серед факторів, що забезпечують єдність процесу навчання, є не лише загальна мета освіти, але й використовувані при цьому методи, організаційні форми і засоби навчання.