Паспорт твору тополя тараса шевченка. хто напише

Рід літератури: ліро-епос. жанр: .   тема:   відображення трагічного кохання молодої дівчини. мотиви : оспівування невмирущості справжнього кохання; уславлення вірності в коханні; співчуття до молодої дівчини, розлученої з коханим; засудження зневіри та звертання за до ворожіння. ідея: невмирущість справжнього кохання та вірності. проблематика: кохання та розлука, батьки і діти, вірність та зрада, добро і зло, задоволення та страждання, щирість в почуттях та відсутність почуттів. композиція: експозиція: «по діброві вітер виє…». зав’язка: «полюбила чорнобрива козака дівчина..». розвиток дії: «любилася, кохалася, а серденько мліло..», «минув і рік, минув другий козака немає…», «мати хоче дати за старого заміж», «пішла вночі до ворожки», «тяжко мені, тяжко! ». кульмінація:   «випий трошки сього зілля все лихо загоїть». розв'язка: «взяла зілля, поклонилась», «вмилась, напилася, тихо усміхнулась. вдруге, втретє напилася і не оглянулась», «отак тая чорнобрива плакала, спі і на диво серед поля тополею стала». художні засоби. епітети: стан високий; лист широкий; море широке; марне зеленіє; викохав тонку, гнучку; тихо усміхнулась, по синьому морю, серце-тополенько, щиру правду. постійні епітети: чорнобрива дівчина, біле личко, карі , милий чорнобривий. персоніфікація:   «вітер виє, гуляє, … гне», «серце ниє», «само серце знає», «серденько знає,… мліло,… б'ється», «чуло серце недоленьку, сказати не вміло, не сказало…», «стане місяць серед неба». метафора:   «личко червоніє», «до полудня, та й зав'яне, брови полиняють», «сиротою білим світом нудить», «сохне вона», «чорнобрива сохла», «без милого скрізь могила», «душу згубити», «дівувала», «зілля лихо загоїть», «лихо знаю», «все піде в воду», «рости … до самої хмари», «літа трачу», «хоче мене мати в землю заховати», «торішню вроду», «зілля все лихо загоїть». порівняння:   «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «батько, мати як чужії люди», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне вона, як квіточка», «легше… в труні лежать, ніж його побачить», «пішла стара, мов каламар», «за перший раз, як за той рік», «полетіла, мов на крилах». повтори (тавтологія):   «одна, одна», «любилася, кохалася», «минув і рік, минув другий», «позаторік знала, позаторік і зіллячка», «серед степу пала, пала …», «плавай, плавай …», «рости, рости…», «все вгору та вгору», «до схід сонця, ранісінько» повтори (анафора, єдинопочаток): «полюбила …», «якби знала…», «не співає…», «скажи …» повтори (рефрен, приспів): «плавай, плавай, лебедонько! по синьому морю», «по діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу». повтори (епіфора, єдинозакінчення): «…вмилась, напилася,  … вдруге, втретє напилася». риторичний оклик:   «одна, одна, як сирота на чужині, гине! », «край світа полину! », «бабусенько, голубонько! », «тяжко мені, тяжко! », «ні! вже не вернуся! », «мамо моя! », «доле моя! »,  риторичне звертання: «плавай, плавай, лебедонько! », «рости, рости, тополенько! », «скажи йому, моє серце! », «боже милий, », «подивися., тополенько! », «рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору». риторичне запитання: «хто ж викохав тонку, гнучку в степу погибати? », «чи довго їй одинокій на сім світі », «вийшла з хати — чи йти, чи ні», «а хто ж її головоньку буде доглядати? », «хто догляне, розпитає, на старість ? » пестливі слова: серденько, личко, козаченько, раденькі, недоленьку, бабусенько, голубонько, лебедонько, тополенько, головоньку, ранісінько антитеза (протиставлення):   «день  і  ніч  воркує», «чи  діжду  я, чи  не діжду  пари», «по тім боці  — моя доля,  по сім боці  — горе» контраст (антонімічні пари):   «полюбила —  не спинила:   пішов  — та й », «воркує,…а ніхто  не чує», «нехай попи  заспівають,  а  дружки  заплачуть», «біжиякомога; що б там не кричало, не оглянься, поки  станеш», «милий чорнобривий  співає, гуляє, а я  плачу», «плакала, співала». метаморфоза:   «отак тая чорнобрива …серед поля тополею стала». віршований розмір: коломийковий вірш з розбивкою на два рядки (8 + 6 = 14 складів)

жіночність - етична категорія, що означає сукупність якостей, очікуваних від жінки, таких як емоційність, ніжність, крихкість, щирість, вірність, що викликає в чоловіку бажання оберігати і захищати жінку.

Так що ж це насправді? Що робить жінку Жінкою? Особлива манера поведінки? Якісь зовнішні дані? Стан душі? Щось нез'ясовне і невловиме? Як нам зрозуміти цей загадковий стан "жіночність"?

У кожній з нас живуть два начала - чоловіче і жіноче. Це два типи енергії, які течуть як в жінці, так і в чоловіку. У древніх трактатах ці два типи енергії називають сонячною і місячною.

Чоловіча енергія - це енергія сонця. Енергія активності, ризику, сміливості, сили, агресивності. Ця енергія розігріває і здатна спалити. Це енергія досягнень, великих звершень, лідерства. Жіноча енергія - це місячна енергія. Вона відрізняється м'якістю та ніжністю.