Ответы на вопрос:
Ця казка оповідає про те, як дерева служать людині. про те, яку користь вони приносять і чому ніхто не повинен їх ламати і псувати.
в тіні високих, красивих дерев було два джерела — великий і маленький. з великого
джерела дідусь брав воду. брала воду бабуся. брав воду і маленький петя.
а з маленького?
з нього пив горобчик. пила курочка з курчатами. пила козочка з козеням.
квітам було роздолля. сюди зліталися метелики і бобочки. тут снували верткі жучки і гуділи
товсті джмелі. квіти дуже добре пахли і давали солодкий, запашний сік.
але декому дерева не і заважали.
це був вітер. коли прилітав вітер з грозовою хмарою,—знаєте, той вітер, що приносить дощ? — як
він злився! як він налітав ня дерева! йому було важко перетягнути через дерева важкі хмари,
повні води. і він завжди проливав цю воду. вода дощем падала на землю, і води вистачало всім.
але ось одного разу прийшов поміщик, господар всіх дерев в окрузі. він був дуже багатий і дуже жадібний.
—зрубайте ці дерева і розпиляєте на дрова,— наказав він працівникам. — я дрова і отримаю за них дуже багато грошей!
ось тепер вітру було роздолля! як він носився! дерева більше не заважали йому, не стояли у нього на шляху.
а як зрадів суховій! знаєте, той вітер, який все кругом висушує? він побачив, що дерева більше не захищають джерела, прилетів і забрав всю воду.
і в джерелах не стало води. ні крапельки!
петя прийшов з відерцем, а води немає! ніде стало пити горобчика. і курочці з курчатами. і козеняті з козеням. квіти, які так добре пахли і давали бджолам і метеликам солодкий сік, зів'яли.
вони вже не були такі красиві і запашні, і навіть комарі не хотіли на них сідати.
а всьому виною був жадібний поміщик, який наказав зрубати дерева. він ні про що не дбав. він думав тільки про те, щоб у нього було багато-багато грошей — ціла гора!
— ні, — сказали тоді люди. — так більше не буде!
і вони прогнали поміщика. прогнали назавжди і стали господарювати самі.
потрібно було знову посадити дерева. діти дорослим. рівними все садили маленькі деревця. це були саджанці тополі. потім діти поливали їх водою, яку приносили здалеку.
і ось з маленьких саджанців виросли високі, красиві дерева. ще вище і красивіше, ніж старі. тепер вітер може скільки завгодно злитися.
але йому не пройти! він буде розгойдувати дерева, але вони не зігнуться. а коли прилетить вітер з грозовою хмаринкою, - пам'ятаєте, той вітер, що приносить дощ? - ось його - то і чекатимуть дерева!
вони його не пропустять і змусять вилити всю воду на землю.
в тіні високих, красивих дерев було два джерела — великий і маленький. з великого
джерела дідусь брав воду. брала воду бабуся. брав воду і маленький петя.
а з маленького?
з нього пив горобчик. пила курочка з курчатами. пила козочка з козеням.
квітам було роздолля. сюди зліталися метелики і бобочки. тут снували верткі жучки і гуділи
товсті джмелі. квіти дуже добре пахли і давали солодкий, запашний сік.
але декому дерева не і заважали.
це був вітер. коли прилітав вітер з грозовою хмарою,—знаєте, той вітер, що приносить дощ? — як
він злився! як він налітав ня дерева! йому було важко перетягнути через дерева важкі хмари,
повні води. і він завжди проливав цю воду. вода дощем падала на землю, і води вистачало всім.
але ось одного разу прийшов поміщик, господар всіх дерев в окрузі. він був дуже багатий і дуже жадібний.
—зрубайте ці дерева і розпиляєте на дрова,— наказав він працівникам. — я дрова і отримаю за них дуже багато грошей!
ось тепер вітру було роздолля! як він носився! дерева більше не заважали йому, не стояли у нього на шляху.
а як зрадів суховій! знаєте, той вітер, який все кругом висушує? він побачив, що дерева більше не захищають джерела, прилетів і забрав всю воду.
і в джерелах не стало води. ні крапельки!
петя прийшов з відерцем, а води немає! ніде стало пити горобчика. і курочці з курчатами. і козеняті з козеням. квіти, які так добре пахли і давали бджолам і метеликам солодкий сік, зів'яли.
вони вже не були такі красиві і запашні, і навіть комарі не хотіли на них сідати.
а всьому виною був жадібний поміщик, який наказав зрубати дерева. він ні про що не дбав. він думав тільки про те, щоб у нього було багато-багато грошей — ціла гора!
— ні, — сказали тоді люди. — так більше не буде!
і вони прогнали поміщика. прогнали назавжди і стали господарювати самі.
потрібно було знову посадити дерева. діти дорослим. рівними все садили маленькі деревця. це були саджанці тополі. потім діти поливали їх водою, яку приносили здалеку.
і ось з маленьких саджанців виросли високі, красиві дерева. ще вище і красивіше, ніж старі. тепер вітер може скільки завгодно злитися.
але йому не пройти! він буде розгойдувати дерева, але вони не зігнуться. а коли прилетить вітер з грозовою хмаринкою, - пам'ятаєте, той вітер, що приносить дощ? - ось його - то і чекатимуть дерева!
вони його не пропустять і змусять вилити всю воду на землю.
Популярно: Українська література
-
данил2060127.11.2020 15:05
-
8905133093914.08.2021 03:40
-
svitlanatopp08vqs24.02.2023 10:49
-
Skrilleax9503.12.2022 15:53
-
kater782929.05.2022 17:37
-
DashaKarg323.02.2020 18:57
-
egor200601213.10.2020 15:13
-
stolbov200513.08.2022 22:32
-
ВыберитеНик97647615.10.2021 13:18
-
lalka2002226.01.2023 08:58