Іть будь ласка терміново! до поданих слів іменників підберіть відповідні прикметники визначте рід. біль, насип, путь, сибір, нехворощ, тюль, рукопис, фальш, проаж, ай-петрі, міссурі, пту

252

491

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

glinkirk

Українська мова

4,8(31 оценок)

до поданих іменників доберіть відповідні прикметники, визначте рід.

сильний біль ( високий насип ( далека путь (жі холодний сибір ( невисока нехворощ (жі новий тюль ( цікавий рукопис ( помітна фальш (жі великий продаж ( красива ай-петрі, швидка міссурі (жі лубенське пту (

licicha

Українська мова

4,6(33 оценок)

Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. ти - його часточка, його любий син і надія. таким для мене є мій дніпропетровськ - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. у ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. я люблю його щирою й ніжною любов'ю. найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. а який він загадково-дивний взимку! цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки. золотом вкриває мій дніпропетровськ осінь. мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. кому як, а мені жаль наступати на цю красу. літо розмальовує вулиці дніпропертровська різнобарв'ям. та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. стає сумно. хоч, може, цей сум має іншу причину? літні канікули розлучають мене з багатьма друзями. йду вулицями дніпропетровська, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати - одним із господарів) рідного міста. бо пройде зовсім небагато часу - і його буття залежатиме від мене і таких, як я. це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до дніпропетровська, то повік не згасне його слава!