Регистрация
elinochek1
06.09.2021 20:53
Литература
Есть ответ 👍

Сравнить стих пушкин и лерномнотова пророк

213
254
Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

shulbert
shulbert
4,5(80 оценок)
«пророк» пушкина построен на использовании церковно-славянизмов, архаизмов, что придает стихотворению торжественность, оно звучит как призыв к великому делу, у лермонтова в «пророке» используется современная лексика, поэтому и стихотворение лишено всякой торжественности. более того, лермонтов выбрал трагический сюжет: непонимание в взаимоотношениях пророка и тех, кому он хотел служить.несмотря на то, что названия одинаковы, сюжеты произведений разные. пушкинский сюжет – становление пророка. образ поучающего и спасающего свой народ библейского пророка служит для александра сергеевича примером, он обращался к «книге пророка исайи». лермонтов продолжает пушкинскую тему превра­щения поэта в пророка и развивает ее согласно своим убеждениям. прототипом его пророка является иеремия, поэтому за михаил юрьевич обращался к "книге пророка иеремии" и к "плачу иеремии".пророк – посланник бога, миссия пророка у пушкина и лермонтова – именно пророчествовать, "глаголом жечь сердца людей". в стихотворении пушкина дана картина сурового и страшного перерождения человека во всевидящего и всезнающего пророка, он терпит муки, но зато ему открывается высшая истина, которую он понесет людям. он платит своей жизнью за искру таланта.у лермонтова есть портрет пророка. его видят со стороны. и этот портрет вызывает сочувствие. герой полностью разочарован в своем существовании и одинок в людском окружении. именно эта тема — тема одиночества, изгнанничества прохо­дит через все творчество михаила юрьевича лермонтова. гармония мира открылась лирическому герою в стихотворении пушкина. он готов к встрече с людьми, готов “глаголом жечь сердца людей”. лермонтовский пророк увидел "страницы злобы и порока": он не принят людьми, он изгнан.
t0l1k
t0l1k
4,8(74 оценок)

Объяснение:

За своє життя я встигла прочитати багато різних творів. Кожен із них по-своєму цікавий, про кожен можна багато говорити. Але я хочу зупинитися на творі, який прочитала цього літа. Це новела О. Генрі «Останній листок». Автор уславлює людську віру у життя, взаємодо , стверджує – не за яких умов не можна втрачати надію на краще.

Події новели відбуваються у сумній, сірій квартирі, де мешкають дві подруги-художниці. Уява хворої на пневмонію дівчини пов’язує залежність її життя з листям плюща, що опадає. З останнім опалим листочком воно скінчиться. Неймовірно, жахливо! Та Джонсі справді марніє щохвилини, рахуючи листочки, які цупко тримаються гілочки.

З таким ходом справ не може миритися подруга. Сью шукає до і знаходить її там, де, здавалося б, ні на що не можна сподіватися. Вчинок невдахи-художника Бермана врятував ситуацію: листочок, намальований ним на стіні будинку, не міг полетіти слідом за вітром тож й повернув Джонсі віру у те, що вона буде жити. Шкода лиш Бермана, який, застудившись під час роботи, помирає. Але, я гадаю. він буде жити у пам’яті дівчат, у шедеврі, який залишився на стіні, у свідомості читачів твору.

Новела «Останній листок» сповнила мене якимось неймовірними почуттями, не дитячими думками про своє життя. Я зрозуміла, як важливо вірити у життя, бути готовим до іншим у скрутну хвилину.

Популярно: Литература