Уривок з "кайдашевої сім'ї", коли кайдашиха прийшла на оглядини до ів і розмовляє з їх дітьми. поясніть що таке "шаги", " шажки" чи "дзеньки". оце, боже мій! не взяла дітям нічогісінько. нате ж вам хоч по шажку. кайдашиха витягла з пазухи хусточку, розв'язала вузол і роздала по шагу. діти дивились на шаги й не знали, що з ними робити. — чи можна, мамо, їсти дзеню? — спитала маленька дівчинка і полизала язиком свою дзеню. — не бери, серце, в рот! бе, пхе! — сказала кайдашиха. — кака дзеня! якби маківників, — сказав хлопчик.

259

353

Посмотреть ответы 2

Ответы на вопрос:

thedvoichnik

Українська література

4,7(47 оценок)

шажки - це дрібні монети, тож шаг - це одна монетка, наскільки я розумію. інтернет підсказує, що дзеньки - це також річ, яка блистить (зазвичай це гроші). сенс у тому, що кайдашиха дала діткам по монетці, а вони просто не знали, що з ними робити, тож спробували на смак, як я думаю.

kateshopina0703

Українська література

4,8(32 оценок)

Жар-птиця у слов’ян – посланниця сварога, денного світла, весняного розквіту природи. вона зображається магічним знаком – свастикою. її ім’я пов’язане з жаром – розпеченим у печі вугіллям, а також літньою спекою. нашій жар-птиці тотожна гаруда – чарівна птиця давньоіндійської міфології, що має чудові золоті крила, а також чеський і словацький птак-огнівак, германський der goldene vogel, назви яких вказують на зв’язок з небесним вогнем, золотим світлом. цей образ походить із найдавніших священних текстів рігведи, де сам бог агні уподібнюється швидкому, золотокрилому птаху або могутньому соколу, що символізує небесний вогонь (блискавку), викрадену і передану людям. жар-птиця живе у золотій клітці, що висить на чарівному дереві в райському саду, споживає золоті яблука, які вічну молодість, красу і безсмертя. коли вона співає, з її дзьоба сиплються коштовні перлини – образ оживляючих крапель дощу. навіть одне перо з хвоста жар-птиці вночі освітлює увесь сад. у греків до жар-птиці подібний птах фенікс, схожий на орла з червоно-золотим пір’ям, який вилітає у призначений час зі святилища геліоса (бога сонця) і, співаючи похоронну пісню, вмирає, спалюючи сам себе, щоб знову воскреснути зі свого попелу. так, міф розповідає про вмирання природи взимку і воскресіння її навесні. про спочинок сонця увечері і пробудження його на світанку.